Заборонена пам'ять: як український Мілан відповів на лицемірство олімпійських босів

Здається, у світі великого спорту є речі, страшніші за допінг. Наприклад, пам'ять. Українського скелетоніста Владислава Гераскевича цинічно дискваліфікували за бажання вийти на старт у шоломі з фотографіями вбитих Росією спортсменів. Мовляв, це «політичний жест». І поки олімпійські функціонери ховають очі, вдаючи, що мир можна збудувати на мовчанні, на вулиці Мілана вийшли ті, для кого пам'ять — це не політика, а біль.

Італо-українська асоціація UaMi влаштувала потужний флешмоб біля символічної Арки Миру. Група людей у шоломах, з яких на світ дивилися загиблі українські атлети. Це була не акція протесту, а акт людяності. «Для нас це не політичний жест, а людський акт пам'яті та поваги», — влучно пояснила одна з організаторок Анна Гордон. Вони просто нагадали світові про ціну, яку платить Україна.

Іронія долі: гаслом акції стали рядки з вірша, що лунав на церемонії відкриття Ігор: «Є речі, яких ніколи не можна робити... наприклад, війна». Організатори ставлять логічне питання: якщо вся церемонія була просякнута закликами до миру, то чому одному спортсмену не можна нагадати про реальну війну? «Якщо носіння «шолома пам'яті» — це пропаганда, то вся церемонія відкриття також мала б вважатися такою», — додає Гордон, вказуючи на кричуще лицемірство системи.

Але українці в Мілані не звикли обмежуватися мирними флешмобами. Їхня відповідь була комплексною і, скажімо так, креативною. Ще в перший день Олімпіади місто «прикрасили» наліпки з обличчям Путіна і нагадуванням, що його розшукує суд у Гаазі. Особливу «увагу» приділили російському консульству — вся вулиця і найближча станція метро недвозначно натякали, що терористам тут не раді.

І це ще не фінал. На 22 лютого, у річницю повномасштабного вторгнення, діаспора готує масштабний марш під гаслом «Захистимо майбутнє покоління». Це буде не просто хода, а потужний перформанс з окремими блоками, присвяченими депортованим дітям, полоненим, захисникам «Азовсталі» та боротьбі з російською пропагандою. Перед цим у небі з'явиться величезний банер із закликом «Закрийте небо». Українці не просять, вони вимагають.

А що ж сам Гераскевич? Поки олімпійський комітет його карав, Україна його нагородила. Президент Зеленський особисто вручив спортсмену орден Свободи. Це найкраща відповідь усім, хто думав, що пам'ять можна заборонити чи дискваліфікувати. Вона завжди знайде шлях — чи то на шоломі одного сміливця, чи на вулицях європейського міста, де небайдужі люди продовжують його справу.