Останній раунд Віктора Запорожця: Миколаїв прощається з легендою боксу

Сьогодні вранці, 11 лютого, боксерський ринг Миколаєва осиротів. На 79-му році життя зупинилося серце Віктора Запорожця — людини, чиє ім'я для міста стало синонімом слова «бокс».

Його історія — це класичний шлях бійця. Народившись у далекій свердловській області росії, він у 10 років знайшов свій дім в українському Миколаєві. І саме тут, у 1962-му, він вперше надягнув боксерські рукавички, щоб згодом перетворитися на справжню грозу найлегшої ваги. Тільки вдумайтесь: 183 бої та 155 перемог. Це не просто суха статистика, це літопис волі та незламного характеру.

Зірковий час Запорожця припав на кінець 60-х – початок 70-х. Він брав срібло Спартакіади народів СРСР, вигравав Кубок Європи, а у 1968 році представляв країну на Олімпійських іграх у Мехіко. Хоч і не дійшов до медалей, поступившись у впертій боротьбі корейцю, сам факт участі в Олімпіаді був вершиною. А далі були гучні матчі СРСР-США, срібло та довгоочікуване золото чемпіонату СРСР у 1971-му. Він бився з найкращими і часто перемагав.

Але, мабуть, головну свою перемогу Віктор Костянтинович здобув уже за межами рингу. Повісивши рукавички на цвях, він не покинув улюблену справу. З 1980 року він очолював миколаївську СДЮШОР №6, ставши для сотень хлопчаків не просто тренером, а наставником. Його найвідоміший учень, чемпіон Європи Олег Машкін — найкращий доказ його тренерського таланту і найкращий пам'ятник людині, чиє життя було віддане боксу до останнього подиху.