"Він присвячує мені голи": кохана бомбардира Кривбасу про 101 троянду і фотосесію, яка змінила все

Початок історії

– Скільки ви вже разом? Пам’ятаєте дату, чи просто "відлік пішов із першого погляду"?

– Ми разом вже 8 років. Третього червня святкуватимемо дев’яту річницю. Цю дату пам’ятаємо добре – вона для нас особлива.

– Як почали спілкуватись? Хто кому перший написав або підійшов?

– Раніше Єгор грав за ФК Чайка у моєму рідному місті Вишгород. Після тренувань він часто ходив на прогулянку набережною разом із хлопцями. Це було літнього вечора, після тренування. Я займалась професійно танцями. Була втомлена після важкого тренування і вже збиралась додому, коли отримала повідомлення від його друга, який мешкає у Вишгороді – він запропонував скласти компанію на прогулянці. Спочатку я довго вагалась і не хотіла йти, але, зрештою, погодилась і разом із дівчатами пішли на вечірню прогулянку. Саме під час цієї прогулянки ми почали спілкуватися ближче – з цього все й почалося.

"Дівчина на льоду – не виняток, а норма": грає у хокей, пече торти, зробила інтерв'ю з Маліновським

– Яким було ваше перше побачення? Що найбільше врізалося в пам’ять?

– Перше побачення наше було в кінотеатрі. Ми дивилися фільм, і атмосфера була просто магічною. Але найбільше в пам’яті залишилось те, як після сеансу ми пішли до ресторану. Там ми ще довго сиділи, спілкувалися, сміялися, і навіть не помітили, як швидко пролетів час. Мабуть, саме цей момент легкості та близькості запам’ятався найбільше.

– У який момент зрозуміли, що це щось серйозне, а не просто симпатія?

– Напевно, я зрозуміла, що це щось більше, ніж просто симпатія, коли почала помічати, що він для мене – більше, ніж просто друг. Його підтримка, увага до дрібниць, як він завжди знаходив час навіть після важких тренувань чи матчів – усе це показувало, що між нами щось справжнє. Тоді я й відчула, що це серйозно.

Життя разом

– Як давно ви живете разом? Хто був ініціатором цього кроку?

– Ми почали жити разом цього року. Раніше я щомісяця приїжджала до нього на декілька днів, бо поєднувала навчання та роботу. Що стосується ініціативи – це було спільне рішення, і ми обоє були готові до цього кроку.

– Що найбільше змінилося у стосунках, коли почали ділити простір щодня?

– Коли почали ділити простір щодня, найбільше змінилося відчуття близькості і взаємної підтримки. Тепер ми більше пізнаємо один одного, вчимося розуміти навіть без слів, а також розв’язуємо побутові питання разом, що допомагає ще більше зміцнити наші стосунки.

– У вас є свої традиції вдома – сніданки, перегляди фільмів, день без гаджетів?

– Так, у нас є кілька своїх традицій. Однією з найбільш улюблених є сніданки – ми часто готуємо їх разом, це такий маленький ритуал. Щодо переглядів фільмів – вечорами ми часто дивимось разом цікаві фільми чи програми. А ось день без гаджетів – це, звичайно, складніше, але ми намагаємось проводити час без них: гуляємо або полюбляємо їздити на риболовлю, щоб відволіктись від екранів і просто насолодитись моментом.

– Єгор – футболіст на полі, а вдома який він? Розслаблений, спокійний, душа компанії?

– Він, без сумніву, різний – залежно від обставин і настрою. На полі – це справжній професіонал: завжди сконцентрований і наповнений енергією. Але вдома він зовсім інший – розслаблений, спокійний і, звичайно, душа компанії. Завжди готовий до сміху, хороших розмов і вечорів у колі друзів. Його позитивна енергія й відкритість роблять кожну зустріч особливою.

Результативний сезон і підтримка

– Цей сезон – один із найуспішніших для нього. Ви відчуваєте це не лише зі статистики, а й у щоденному спілкуванні?

– Так, я це відчуваю. Він став більш впевненим у собі – і це видно навіть у звичайних розмовах. Його емоційний стан значно покращився, і він наче заряджений позитивною енергією.

– З чого для вас почалась його серія? Був момент, коли ви подумали: "Він розігнався серйозно"?

– Так, був такий момент. Я пам’ятаю, коли він почав забивати матч за матчем і показувати стабільно високу гру. Тоді я зрозуміла, що він дійсно на піку своєї форми. Став більш сконцентрованим, кожен матч для нього – це як новий виклик, і він справді почав відчувати, що може досягти ще більше.

– Як ви реагуєте на його голи? Є особливі традиції святкування?

– Моя реакція на його голи завжди дуже емоційна! Кожен гол – це момент гордості й захоплення. Щодо традицій – усе залежить від його настрою і самої гри. Дуже часто він присвячує голи мені, інколи святкує разом із командою, і я знаю, що кожен його жест, рух чи погляд має для нього особливе значення.

– Що його зараз найбільше драйвить? Бачите більше азарту, чи спокійної концентрації?

– Мабуть, зараз його найбільше драйвить саме спокійна концентрація, адже для футболіста важливо залишатися зібраним і сфокусованим під час гри.

– Ви часто обговорюєте матч? Чи, навпаки, вдома про футбол – мінімум?

– Це все залежить від настрою і ситуації. Іноді після важкого матчу, коли хочеться відпочити, виникає бажання просто переключитися на щось інше й не говорити про футбол вдома. Але іноді, звісно, якщо сталося щось важливе або цікаве під час гри, ми це обговорюємо.

– Як виглядає ваш день, коли у нього матч? Ви маєте власний "матчдей-режим"?

– Мій день, коли у нього матч, завжди трохи особливий. З самого ранку я думаю про нього – як він себе почуває, чи виспався, чи готовий морально. Часто надсилаю йому мотиваційне повідомлення або просто щось тепле, щоб підтримати. А потім я – головна вболівальниця: або на трибунах, або перед екраном, переживаю кожен момент. Після матчу, незалежно від результату, я завжди намагаюся дати йому відчути, що я ним пишаюсь і завжди його підтримую.

– Ви часто буваєте на його матчах? Наскільки це емоційно – дивитися, коли він на полі?

– Так, я часто буваю на його матчах. Це завжди дуже хвилюючі емоції й переживання. Я знаю, скільки сил і праці він вкладає, тому кожна його дія на полі для мене дуже особлива.

– Вже були випадки, коли хотілося підбігти й обійняти прямо на трибуні?

– Коли він забиває гол – це просто вибух емоцій: радість, гордість. І так, були моменти, коли ледь стримувалась, щоб не вибігти прямо на поле й не обійняти його. Особливо, коли це важливий матч або перший гол після довгої паузи. Ці емоції важко описати словами – це любов, гордість і захоплення в одному моменті.

– Як ви підтримуєте його в складні моменти – коли не йде гра, коли є критика?

– Коли йому складно, я намагаюся бути для нього опорою, підтримувати, показувати, що вірю в нього, навіть якщо зараз не все виходить. Головне – підтримати його емоційно, допомогти зберегти впевненість і нагадати, що невдачі – це частина шляху.

Медійність, публічність, увага

– Чи легко вам бути поруч із публічною особистістю?

– Я досить спокійно до цього ставлюсь. Розумію, що це частина його життя, і просто підтримую його у всьому. Так, іноді є увага з боку людей чи медіа, але я звикла до цього і не звертаю особливої уваги. Важливо, щоб він був щасливий, а все решта – це просто частина його професії.

– Ви читаєте коментарі, новини про нього? Чи є негласне правило "не лізти в соцмережі"?

– Звісно, я читаю новини і коментарі – це неможливо не помічати. Не думаю, що є якесь негласне правило "не лізти в соцмережі". Усі ми люди – нам цікаво, що пишуть, особливо коли справа стосується близьких.

– Як Єгор сам ставиться до уваги ЗМІ? Любить давати інтерв’ю, зніматися, чи навпаки – вимушено діє?

– Він справді любить давати інтерв’ю і зніматися. Завжди відкритий до спілкування з журналістами та фанатами, адже розуміє, наскільки важливо бути на зв’язку з людьми, які його підтримують. Це не просто частина його професії, а й можливість показати себе, свої думки і цінності.

– Вас впізнають як його дівчину / дружину? Як до цього ставитеся?

– Так, іноді впізнають. Я ставлюся до цього спокійно. Він – публічна людина, і я розумію, що така увага є частиною його професії.

Стосунки у звичайні й особливі дні

– Єгор більше романтик чи логік? Хто організовує сюрпризи?

– Думаю, що більше логік – у нього все чітко: графік, режим, цілі. Але коли вже вирішує зробити сюрприз – це завжди вау! Іноді він може так здивувати, що в мене просто сльози радості на очах.

– Чи є якісь особливі дати, які ви щороку святкуєте – навіть без прив’язки до календаря?

– Так, день, коли ми почали стосунки, – одна з тих дат, яку ми завжди святкуємо. Це дуже важливий момент у нашому житті, і ми намагаємось відзначати його особливим чином. Іноді це може бути проста вечеря вдома або щось спонтанне, але завжди з теплом і радістю, адже цей день став початком нашого шляху разом.

– Який найбільш милий або несподіваний вчинок він робив для вас?

– Мабуть, найнеочікуваніший та наймиліший вчинок – це його пропозиція під час фотосесії. Це був момент, коли все навколо зупинилося, і я навіть не могла повірити, що це відбувається саме зараз.

– Ви в ньому бачите більше надійність чи драйв? А що, на вашу думку, бачить у вас він?

– Я бачу в ньому і надійність, і драйв. Він дуже цілеспрямований, завжди ставить собі мету і йде до неї, а з іншого боку – завжди підтримує мене, на нього можна покластися в будь-якій ситуації. А в мені, думаю, він бачить ту, що заспокоїть, коли щось йде не так. Ту, що вірить у нього, навіть коли інші сумніваються. Ту, яка підтримає в будь-який момент. Мені здається, зі мною він відчуває, що не сам у своїх прагненнях і труднощах. І це дає йому силу рухатися далі.

Заручини, весілля, далі – більше

– Він вже зробив вам пропозицію – як це було? Здогадувались про такий його намір?

– Це був справжній сюрприз! Ми з Єгором приїхали на студію для звичайної фотосесії, і я навіть не підозрювала, що цей день стане особливим. Спочатку все йшло за планом: ми фотографувалися разом, насолоджуючись моментами. Однак через деякий час адміністратор зайшов і запитав, на кого бронювалась студія, оскільки виникла помилка в системі. Єгор відповів, що на нього, після чого адміністратор попросив його вийти і вирішити це питання.

Поки він вийшов зі студії для вирішення проблеми, фотограф продовжував фотографувати мене наодинці. І раптом до студії повернувся Єгор з великим букетом червоних троянд – 101 троянда! Емоції переповнювали мене, і я не змогла стримати сліз. Це було настільки чуттєво й несподівано! Його вигляд з букетом, а потім чуттєві слова пропозиції – це була справжня магія, яку я не могла й уявити.

– Ви плануєте весілля? Чи вже обговорювали, яким воно має бути?

– Ми ще не розголошуємо подробиць, бо самі поки що остаточно не вирішили, яким саме має бути наше весілля. Усе в процесі, і ми хочемо, щоб цей день був ідеальним для нас.

– Плануєте брати його прізвище? Чи важливо це для вас?

– Звісно, планую! Для мене прізвище – це не просто формальність, а частина нашого майбутнього, нашої спільної історії. Якщо ми будуємо життя разом, то й прізвище хочеться мати спільне.

– Через п’ять років уявляю своє життя поруч із коханим, у теплому сімейному колі. Дуже хочемо діток. Також планую займатися власною справою, бо маю вищу освіту саме у цьому напрямку й завжди хотіла реалізувати себе як підприємець. Вірю, що можна поєднувати сім’ю і самореалізацію, якщо поряд – підтримка і любов.

Досвід, поради, натхнення

– Що ви самі відкрили в собі поруч із ним?

– Я відкрила в собі силу та впевненість, які раніше не помічала. Він показав мені, як важливо не здаватися і як багато можна досягти, коли віриш у себе й підтримуєш одне одного.

– Яку пораду дали б дівчині, яка тільки починає стосунки з футболістом?

– Будьте терплячими, ставтеся з розумінням. Спілкуйтеся відкрито і підтримуйте його в кар’єрі, але не забувайте про себе та свої інтереси.

– У чому ваша формула гармонії, попри стреси, переїзди, матчі й тиск?

– Наша формула гармонії – це взаємна підтримка, відкритість і довіра. Ми розуміємо, що в житті будуть стреси й труднощі, але важливо знаходити час одне для одного, цінувати моменти разом і не забувати про взаємний комфорт і підтримку.

– Якщо б мали змогу вивісити банер для нього на стадіоні – що б там написали?

– "Ти – моє все, пишаюся тобою!"

"Він каже, що я відьма": кохання голкіпера УПЛ, "залізничний роман", хто ревнує більше