"Він каже, що я відьма": кохання голкіпера УПЛ, "залізничний роман", хто ревнує більше

Як усе починалося

– Як і за яких обставин ви познайомилися?

– Познайомилися ми з Жорою випадково – завдяки спільним друзям. Але, як кажуть, випадковостей не буває. Ми одразу багато розмовляли – про все на світі.

– Чи відчули ви відразу той самий "зв’язок" або іскру? Хто зробив перший крок до стосунків – ви чи він?

– Думаю, іскра таки була, бо вже після першої зустрічі Жора запросив мене на побачення.

"Коли я побачила, що він лежить на полі без свідомості...": історія кохання ведучої і голкіпера УПЛ

– Що вас у ньому найбільше зачепило – зовнішність, характер, вчинок?

– Зачепив він мене саме таким, яким є: галантний, добрий, розумний і щирий. Наше перше побачення більше нагадувало політичні дебати – і це додало перчинки (Усміхається).

– У вас чимала різниця у віці – це було темою роздумів на початку?

– Різниця у віці більше бентежить оточення, ніж мене. Так, були питання про майбутнє – особливо з урахуванням того, що час жінки, коли їй не 18, відчувається по-іншому. Але саме тут і проявилася велика перевага Жори – його завзятість.

– Як ви вирішили почати жити разом? Це було спонтанно, чи довго обговорювали?

– Питання "жити разом" навіть не стояло. Наша робота – це постійні переїзди, збори, нові міста й країни. Перший рік кожен наш день разом був як маленьке побачення. Траплялося, ми бачилися в аеропортах – я летіла на змагання з командою, він – повертався. Або зустрічалися на вокзалах. Це було схоже на залізничний роман. Ми постійно в русі – і саме тому так цінуємо кожну хвилину разом.

– Скільки ви вже разом?

– Ми навіть не маємо чіткої дати, коли стали парою. Але познайомилися понад два роки тому.

Про кохання, яке зростає

– Яка риса Жори для вас є найціннішою у стосунках? Що досі продовжує вас вражати в ньому?

– Жора досі вражає мене своїм терпінням і розумінням – а це, на мою думку, саме те, що справді важливо в чоловікові.

– А ви – чим його приємно здивували востаннє?

– Ми любимо писати одне одному щось важливе на папері. Він каже, що я – відьма. А я просто жінка з інтуїцією і силою мислення.

– У чому, на ваш погляд, сила вашої пари?

– Сила нашої пари – в умінні говорити й чути одне одного. Це, як на мене, основа будь-яких здорових стосунків.

– Загалом ваша пара – це про що? Про команду? Про свободу? Про вогонь?

– Наша пара – це про особистості. Кожен з нас – окрема одиниця, яка вміє зберігати себе, поважати іншого й бути разом.

– Чого вас навчили ці стосунки про себе саму?

– Можливо, ще рано про це говорити, але я точно можу сказати: ці стосунки подарували мені спокій, відчуття безпеки та внутрішню рівновагу. А це саме те, чого мені так бракувало.

Повсякденне життя разом

– Який Георгій у звичайному житті, вдома? Наскільки сильно відрізняється від образу на полі?

– На полі він – вогонь, а в житті значно спокійніший за мене. І я цьому рада. У нього емоції – у спорті, у мене – в усьому.

– Чим займається, коли не тренується і не грає?

– Жора постійно займається саморозвитком. Тут точно є чому повчитися. Людина-фанат своєї справи: тренування, книги, нові знання – це щодня.

– Як зазвичай виглядає ваш день разом?

– Наші дні разом зазвичай чітко розплановані. Ми рідко бачимося вдома – це завжди якісь активності: спорт, кіно, концерти, нові місця для вечері.

– Чи легко бути в стосунках із професійним спортсменом? Що найскладніше?

– Якось навіть не замислювалася. Наш ритм життя подібний – динамічний і мобільний, тому складнощі не відчуваються.

– Як ви підтримуєте одне одного в стресові моменти?

– Ми даємо висловитися. Слухаємо. Не засуджуємо.

Спорт зблизька

– Ви самі працюєте у спортивній сфері. Чому зробили такий вибір?

– Так, я завжди була поруч зі спортом, але сама професійною спортсменкою не була. А от менеджеркою – так. Тут, звісно, спрацювала рука батька та оточення. Футбол для мене не нова тема, але мене "занесло" в спортивну гімнастику, де я багато років працювала начальницею збірної.

– Як з’явилась ідея створити власний проєкт на перетині спорту, менеджменту й соціального впливу? Що саме стало ключовим поштовхом?

– Я люблю спорт і спортсменів. 100%. Але не люблю специфіку держструктур і людей, які в спорті заради себе, а не заради справи. Це й стало поштовхом до змін: після отримання другої вищої освіти зі спортивного менеджменту ми з колегою створили проєкт "Athletes Support Center" – про PR, підтримку та розвиток спортсменів. Розвиваємося, реалізуємо соціально-спортивні ініціативи.

– Чи обговорюєте футбольні моменти вдома? Можете дати йому "професійний фідбек"?

– Так, обговорюємо. Але я не беруся критикувати. Не хочу бути "диванним експертом" – хоча у футболі розуміюсь добре.

– Чи бувають ревнощі через увагу з боку фанатів?

– У нас із цим спокійно. Якщо й бувають ревнощі – то за це більше відповідає Георгій. Я, напевно, менш ревнива (Сміється).

– Ваше найбільше емоційне переживання, пов’язане з його грою?

– Коли він не виходив у стартовому складі – це хвилювало найбільше.

– Частіше підтримуєте вдома чи приїжджаєте на матчі?

– Частіше вдома. На жаль, не завжди маю час бути на стадіоні.

Спільні мрії і новизна

– Чи маєте спільні мрію або мету, як пари?

– Так, ми маємо багато цілей – це особисте.

– Як змінюються ваші стосунки з часом – що додає тепла та новизни?

– Мені подобається, що ми зростаємо разом.

– Що б ви сказали самі собі на початку вашої історії, знаючи те, що знаєте зараз?

– Насолоджуйся.