"Відпрацювала в режимі Судакова": Машкіна – про кохання та кар'єру, Анну Реброву і сльози на Євро

– Як і коли ви вперше зустрілися з коментатором Вадимом Шевякіним? Чи була ваша перша зустріч пов'язана зі спортом?

– Познайомилися ми в редакції телеканалу "Суспільне спорт" 7 років тому. Я прийшла туди в якості молодої практикантки, саме в спортивну редакцію. Мала за ціль там залишитись. До речі, коли цю історію розповідаю Вадиму, то він завжди сміється. Не вірить. Справа у тім, що перше, що я побачила перед собою, то це його в центрі ньюзруму. Такого статного і високого чоловіка. Вадим щось дуже сумлінно шифрував, працював у навушниках. Біля нього купа колег, всі у справах, а він завдання їм роздає. Звичайно, що я в одного з них розпитала, хто він такий. Мене у відповідь запитали, невже не знаю, що Шевякін – журналіст каналу та загалом співробітник дуже досвідчений.

"Будь-яка моя ідея для нього – класна": кохана футболіста Динамо про диплом журналіста, табу і мрію

Я ніколи в житті так не роблю, але тоді я дійсно познайомилася з ним сама. Просто підійшла та почала діалог типу: "Привіт, приємно познайомитися". Вадим був шокований таким поворотом, такі мої дії виявились неочікуваними. Банально не розумів, як реагувати на те, що дівчина сама ініціює знайомство (Сміється).

Але я ж не хотіла там нічого особливого, просто мені було цікаво, як він працює і все таке. Хоча… Гаразд, насправді він мені дійсно сподобався з першого погляду. Зі мною таке трапилося вперше. Далі ми просто почали товаришувати, іноді переписувалися, ділилися якимись новинами. Особливо з урахуванням того, що Вадим – сумлінний і досвідчений, а тому всі топові зйомки, звичайно, в редакції діставалися йому. До прикладу, якщо говорити про Лігу чемпіонів та Лігу Європи. Він займався Динамо і Шахтарем, коли ті приймали на Олімпійському в Києві. Загалом їздив до них на бази, багато спілкувався. Він привозив топові репортажі. Я тоді могла просто мріяти про таке.

– Були у вас моменти на роботі, які стали важливими в розвитку ваших відносин?

– Я пам'ятаю, що він поїхав у березні, на мій день народження, у відрядження. Перебував у місті Дубай на Формулі-1, жив у пустелі Еміратів. Саме звідти Вадим записав особливе таке повідомлення, привітавши мене з днем народження. Якось вже після того ми взагалі дуже сильно зблизилися, почали постійно спілкуватися. Так зародилися наші дружні відносини.

– А складно починати стосунки в професійному середовищі, де обоє працюєте?

– Ми довгий час приховували наші відносини. Але колеги здогадувалися, тому що ми частенько залишали роботу разом, пізніше почали так само разом і приходити в редакцію. Просто не було бажання про це всім гудіти. Щоправда, знову ж таки, від колег мало що сховаєш. Згодом заявили, що зустрічаємось. Було недоцільно ховатись, коли вже разом навіть подорожували. Вадим тоді й жити разом запропонував.

– Чи були цікаві або пам’ятні моменти на роботі, які допомогли вам зблизитися?

– Березень 2024-го запам'ятався по-особливому. У фінальному матчі плей-офф відбору Євро-2024 Україна – Ісландія на MEGOGO Вадим зробив мені пропозицію у прямому ефірі передігрової студії. Після народження донечки – це один із моїх найщасливіших моментів у житті взагалі. Бажаю кожній дівчинці й жінці відчути ці емоції. Бо подібне не купиш за жодні гроші. Навіть порівняти немає з чим. Те, що вигадали Вадим з MEGOGO разом, – космос.

– Наскільки це було неочікувано для тебе, або, можливо, мала здогадки?

– У мене були певні здогадки. У цей день поводились дивно абсолютно всі. Банально на гру я вбралася у чорний класичний костюм з шовку, без задніх думок. А тут запитання від оператора: "А чого ти не в білому?" Потім почалася перевірка відеозв’язку, як ніколи раніше. Налаштовували картинку, аби я навіть бачила, що відбувається у студії. Здавалося б, а навіщо? Окей ще бачити ведучих, але з коментаторами я взагалі під час таких включень не перетиналась. Телевізійники знають, що достатньо лише чути, що там у студії. Зараз же розумію, що мала бачити пропозицію. Те, як він стає на коліно. Власне я свою роботу зробила. Після завершення включення, традиційно, мені б мали просто подякувати. Натомість я почула голос Вадима. Розповідаю це і мурахи по шкірі.

Потім відчуваю, як мене хтось по плечу торкається. Повертаюся, бачу поряд "Лева матчу". Тоді закралися думки, що колеги трішки із запізненням вітають мене у такий спосіб із днем народження, який був два дні тому. Все ж, був голос Вадима, тож перелаштувала себе на те, що це щось значно більше за подарунок. Остаточно все зрозуміла, коли в моїх руках опинилася коробка з каблучкою. Шок. Стрес. Сльози. Він запитує: "Вийдеш за мене?" А я кажу: "Дякую" (Сміється). І мені просто підказує Саша в підслушку Кучеренко: "Марина, кажи "Так!" Стільки часу минуло, а мене ще досі переповнюють емоції. Причому Вадим мені потім зізнався, що не зміг передати квіти через кур'єра. Вони, мабуть, були б навіть зайвими. Таку пропозицію ні за які гроші не купиш, тільки користуючись таким от робочим становищем можна організувати. Тож це було феноменально. Ще й перед таким надважливим матчем, у кінцевому підсумку Україна здобула перемогу.

Водночас радості додавало те, що матч, коли мені зробили пропозицію, видався успішним. Дві щасливі події. Інакше б у вболівальників був не дуже приємний присмак від програшу, а тут ще моя пропозиція перед грою…не дай Боже.

Підкреслю, що дуже-дуже обожнюю колег своїх на MEGOGO. Дякую кожному оператору, ведучим, продюсеру й іншим за цей приємний момент.

– Ти вже була вагітною, коли Україна долала свій Євро-шлях. Це додавало труднощів?

– Коли Україна вилетіла з Євро, то я банально говорити не могла, жодного запитання сформулювати. Я дійсно той журналіст, який надзвичайно переживає за збірну. Сергій Станіславович, думаю, пам'ятає. Я стояла і гравці бачили, як я просто плакала. Так, до того ж я була вагітною, гормони свою справу робили. Три дні після вильоту, перебуваючи в дорозі, також у сльозах. Я не могла просто в це повірити. Мені дуже було прикро. Я сильно засмутилася.

– Лише у вересні ваша пара приголомшила футбольний світ новиною про поповнення. Як працювалося на УПЛ-ТБ за нових для себе "умов"? Чоловік не був проти такої виснажливої роботи?

– Насправді, коли я отримала запрошення від УПЛ-ТБ, то вже була вагітною. Не знала, як чинити правильно. Плюс-мінус погодилася одразу, але все одно були сумніви, чи правильно чиню. Вагітність – те, що у мене вперше. Я не розуміла, яким буде моє самопочуття. Включення – це стрес. Крім того, регулярні переїзди. Мені доводилось працювати переважно на виїздах, у столиці від УПЛ-ТБ роботи отримувала мало. Бувало, що я в четвер їду в Олександрію з колегами, після гри вирушаю у Кривий Ріг. Наступного дня працюю на матчі Кривбасу. Потім молюсь про те, щоб матчі Кривбасу минули без тривог, аби я встигла на потяг до Києва, адже наступного дня маю виїхати в Польшу, а звідти – у Боснію. Швиденько вранці дістатися додому, поснідати, зібрати речі, поцілувати чоловіка й у дорогу. Це все приблизно на четвертому місяці вагітності.

Можна сказати, що я відпрацювала сезон не просто в режимі футболіста УПЛ, а ще й збірника. У режимі Судакова, якщо грубо кажучи (Сміється). Але це все жарти. Крім того, я не знала, як виглядатиму. Жінка під час вагітності змінюється, щонайменше зростає живіт. На включеннях треба бути презентабельною. Дякувати Богу, що до завершення нашого шляху на Євро все ще влазила у свої речі, не було кардинальних змін у розмірах. Також я мала практично завжди нормальне самопочуття. Не без нюансів, але впоралась.

Мій чоловік був категорично проти такої виснажливої роботи. Він не хотів, щоб я працювала у такому режимі. Навіть їхала на Євро… Але водночас він розумів, що робота – це моє життя. За два дні до пологів, щоб ви розуміли, я домовлялася про зйомку, яка буде після нашої зустрічі з дитиною. Робота у мене завжди в пріоритеті. Я сидіти вдома не можу. А працювати на Євро було моєю мрією.

– Колеги мали здогадки щодо твого особливого стану?

– Колеги, мої улюблені, працювали майже одні й ті самі зі мною. Мова про УПЛ-ТБ та збірну. Гадаю, що вони здогадувалися. Не знаю, коли їх зустріну, то запитаю обов’язково про це. Самій цікаво. Мені частенько допомагали нести речі, валізи. І не тому, що я вагітна. Впевнена, просто виховання й бажання саме допомогти. Були певні погляди. У професійній сфері нічого не приховаєш. До того ж, я завжди була дуже стрункою дівчиною, а тут моя вага все ж змінюється. Загалом жінка змінюється під час вагітності. Хлопці, у яких вже є діти, можливо одразу помітили відповідні нюанси, просто нічого не казали. Мені так було легше.

– Ви доволі довго все приховували. Чому не хотіли поділитися такою радісною звісткою хоча б із найближчими колегами?

– Я їм не хотіла казати, щоб не було зайвих турбот, переживань, клопотів щодо мене. Загалом я не з забобонних. Просто не поспішали. У той же час розуміли, що на Євро вже не вдасться приховати мій животик. Зі мною часто роблять світлини фанати, я працюю в кадрі. Вирішили не віддавати цей момент, аби просто хтось написав про мою вагітність. За два дні до виїзду зі збірною пішли на цей крок самі – ми повідомили у соцмережах.

– Складно було поставити кар'єру на паузу?

– Ми планували вагітність. Це рішення було зважене. Його прийняли двоє свідомих і дорослих людей, бо хотіли дитину тут і зараз. Ми в абсолютно ресурсному стані. Я і Вадим у тому віці, який просто ідеальний для такого кроку. Навіщо було щось відкладати на потім? Якщо себе постійно зупиняти тим, що зараз кар’єра і тільки, зупиняти тим, що наче не на часі, то потім буде ще важче зважитися на цей крок. Я пішла на паузу під час свого розквіту. Попереду ще купа проєктів і досягнень. Така моя думка. Чесно кажучи, ми вже кілька років говорили про збільшення сім'ї між собою, допоки не вирішили остаточно.

Вадим мене підтримав у тому плані, що дозволив поєднувати материнство з роботою. Ключовий аспект – це вигодовування. Наразі я не можу їздити так, як раніше. Не можу залишати дитину надовго. Маю інший формат роботи. І я не готова жертвувати дитиною заради власних амбіцій. Дочка буде отримувати мене стільки, скільки потребує.

– Які несподіванки або труднощі материнства ти відчула найбільш гостро?

– Важко сказати, ще навіть місяць не минув. Але, якщо в загальному, то навіть прокидатися вночі (Сміється). Сон для мене – це дуже важливий фактор. А тут крики, тебе потребує дитина, якій ти не можеш відмовити. Пощастило, що нам дуже допомагають батьки. У мене є час і на себе, і на чоловіка. Ми часто проводимо час удвох. Понад усе боялася післяпологової депресії. Вона в мене була пару днів, зізнаюсь. Здебільшого через мій фізичний стан після пологів. Я перехвилювалася. Були нервові моменти. І я хочу подякувати чоловіку, який зробив мені класні умови для пологів та подальшого відновлення. Вадим мені дуже допомагає з перших днів. Він – моя найбільша і найцінніша підтримка.

– Як між собою з чоловіком вирішували делегування обовʼязків? Адже він продовжує бути у професії.

– Зараз делегування обов'язків у нас абсолютно рівне. Що чоловік займається Іванкою, що я займаюся. Вадим наразі більше працює, тому я частіше з донечкою. Проте, якщо мені потрібно кудись відійти, то це не проблема. Пам’ятаю, як буквально за тиждень після пологів пішла в салон краси, щохвилини дізнавалася їхні справи. Він впорався. Все було добре. Хвилювалася лише в перші дні, а зараз спокійно можу маленьку на нього залишити.

– Як плануєш підтримувати свою професійну форму під час декрету?

– Я планую якомога швидше повернутися до роботи. Працювати, як це було раніше. На жаль, зараз вже не я диктую умови, а наша улюблена донечка Іванка. Тому, як тільки-но вона мені дозволить, то я одразу.

Загалом зараз я працюю за місцем, зйомки в Києві. Їхати десь за кордон чи просто в інше місце з ночівлею – це я не можу. Навесні попрошу чоловіка, щоб він мене почав відпускати. Іноді жартую, що Вадим за донечку не так хвилюється, як за мене. Важливо для нього, аби я не забувалась в роботі, бо наразі в пріоритеті дитина.

– Як загалом нова для тебе роль мами вплинула на бачення роботи та балансу між професійним і особистим життям?

– До пологів я була трішки іншого налаштування. Хотіла у вересні народити, а в жовтні вже їхати зі збірною. Всім говорила, колегам своїм на MEGOGO зокрема. Натомість вони з мене сміялися. Через три дні після пологів зателефонувала герою свого інтерв'ю, з яким домовлялися попередньо. То він дуже здивувався моєму швидкому відновленню і поверненню в роботу. Чесно кажучи, з Іванкою все одно перевернулося моє світосприйняття.

– Вже зараз можеш відповісти, як бачиш розвиток своєї кар'єри після декретної відпустки? Можливо, є нові цілі або проєкти?

– Я хочу працювати, як і раніше. Хочу повернутися до тієї ж зайнятості, в якій я була. Мені було комфортно. Має просто настати той час, коли можна спокійно залишати дитину на когось ще. Цей крок доволі складний і хвилюючий.

– Чи не відмовилась ти від мрії про іспанське телебачення?

– Ще вагітною я продовжувала вивчати іспанську. Вільно говорити не можу, але розумію сказане кимось на іспанській. Хочу вже відновити свої заняття. Я не відмовляюся від цієї мрії, навіть з урахуванням таких змін у житті.

– Якось ти навіть казала, що хочеш у прес-службу Реала. Чому саме Реал улюблений клуб?

– Я з дитинства вболіваю за Реал. Якось із батьком часто дивилися футбол, вмикали матчі цього клубу. Звідси і кохання до королівської команди. У 6 років я знала вже всіх футболістів різних часів і поколінь. Я люблю все, що пов’язане з Іспанією та Мадридом. Думала, що з розуму зійду, коли вперше побувала на Сантьяго Бернабеу. Загалом купу разів там була, чула гімн, бачила ту атмосферу і… просто космос. Такі емоції та відчуття.

– Чи є в спортивному середовищі колеги або героїні інтерв’ю, які тебе надихнули і продовжують це робити своїм прикладом материнства?

– Мене надихає Анна Реброва. Колись вона була героїнею мого інтерв'ю, а зараз це переросло в дружбу. Анна – дівчина з нереальними серцем та душею. А ще й успішно веде власний ютуб-канал.

Вона справді дуже класна особистість, яка виховує двох синів, тобто має материнський досвід. Коли з нею говорю, то завжди надихаюсь чимось особливим. Я дуже поважаю цю сім'ю. Зізнатися, Анна – це та людина, яка одна з найперших дізналася про мою вагітність. Вона була тоді в Києві, тож ми зустрілися і я особисто розповіла їй. Пам'ятаю її очі. Вона сказала: "Це так круто! Ти навіть не уявляєш!".

Якщо з моїх рідних людей, то варто сказати про мою маму. Вона свого часу виховала мене, а тепер допомагає мені з донечкою. Мама вклала у мене все найліпше. Сподіваюся, що так само вчинить зі своєю онукою.

– Наостанок, які поради ти дала б іншим жінкам, які поєднують активну кар’єру та материнство?

– Я ще молода і маю малий досвід в якості мами. Головне – знаходити баланс. Треба розуміти, що ти не маєш повністю загубити себе, скажімо так, у дитині. Не можна ставити себе на паузу, чоловіка… Коли я кажу про себе, то маю на увазі роботу і свій саморозвиток, певні інтереси. Банально дозволяти сходити в салон із подружками чи на шопінг, аби розвіятись. Чоловік – це відносини з ним, побачення, романтика й інше. Третє – дитина зі своїми потребами. Усі ці три складові мають бути в балансі.

"У кози був стрес, у мене також": наречена капітана з УПЛ згадує Париж і мріє про Монатіка