Епоха добігла кінця: Сидорчук прощається зі збірною, згадавши все – від розпачу до ейфорії

Ще одна епоха в українському футболі добігла кінця. Тихо, без гучних пресконференцій та слізливих промов. Сергій Сидорчук, опорний півзахисник, який протягом 10 років був незмінним гвинтиком у механізмі збірної України, повісив бутси на цвях. Принаймні, ті, в яких виходив на поле у синьо-жовтій футболці.

Його прощальний пост – це не сухий звіт, а справжня сповідь. Сповідь хлопця, який колись у дитинстві мріяв одягнути футболку з тризубом, а потім робив це 10 років поспіль. Особливим болем і гордістю для нього, як він зізнається, став матч у рідному Запоріжжі. Тільки уявіть: вийти на поле міста, яке знає тебе змалечку, у формі головної команди країни. Це, мабуть, і є той самий футбольний дзен.

Але кар'єра в збірній – це не лише солодкі моменти. Сидорчук згадав усе: від казкового дебюту з голом до американських гірок емоцій. Тут і «розпач після Уельсу», який досі болить кожному вболівальнику, і «ейфорія перемоги над Швецією» на Євро, що змусила кричати від щастя всю країну. ️ Ці моменти, як каже сам Сергій, неможливо описати, але вони залишаться з ним назавжди. Як і з нами.

Тепер він переходить в інше амплуа. «Залишаюсь синьо-жовтим», – пише Сидорчук. І в цьому немає сумнівів. Він йде, залишаючи за собою образ надійного бійця, який ніколи не ховався від боротьби. Дякуємо, капітане. Тепер твоя черга хвилюватися на трибунах.