Тенісний 'трикутник' ганьби: як гравчині та суддя намагалися обдурити спорт, але обдурили лише себе

У великому спорті завжди є місце для драми. Але іноді ця драма нагадує погано написаний сценарій кримінальної комедії. Міжнародне агентство з питань чесності в тенісі (ITIA) днями виступило в ролі суворого критика, роздавши «нагороди» трьом діячам, які вирішили, що правила — це щось для слабаків. На сцені — сербська тенісистка, німецька колега та казахстанський суддя. Їхня п'єса провалилася з тріском.

Першою свою порцію «слави» отримала сербка Міла Масич. Дівчина, схоже, вирішила, що заробляти ракеткою — це надто довго і складно. Вона щиросердно зізналася, що злила чотири власні матчі, отримавши за це дзвінку монету. За таку підприємливість ITIA виписала їй «премію»: майже п'ять років без тенісу (4 роки і 10 місяців, якщо бути точним) та штраф у $20,000. Чудовий бізнес-план, надійний, як швейцарський годинник. Тепер у Міли буде вдосталь часу подумати про свою кар'єру, яка раптово стала на дуже довгу паузу.

Далі у списку — німкеня Яна Ванік. Її історія трохи інша. Коли слідчі з ITIA постукали до неї у двері з незручними питаннями, Яна обрала тактику «я в будиночку». Вона не лише відмовилася співпрацювати з розслідуванням, але й «забула» повідомити про відомі їй корупційні схеми. За таку мовчазну позицію — скромніші, але не менш неприємні санкції: рік і чотири місяці дискваліфікації та штраф у $1,500. Мораль: іноді мовчання — це не золото, а квиток на лаву запасних.

Але вишенькою на цьому торті абсурду став казахстанський суддя Асилбек Касим. Цей чоловік, який мав би бути втіленням чесності на корті, вирішив пограти у великого комбінатора. За даними ITIA, він намагався підкуповувати гравців. Коли ж запахло смаженим, пан Касим спочатку трохи поспілкувався зі слідчими, а потім... просто перестав відповідати. Мабуть, вирішив, що якщо ігнорувати проблему, вона сама зникне. Не зникла. Результат — рік дискваліфікації та штраф у $10,000.

Тепер уся ця трійця надовго забуде про великий теніс. Їм заборонено не те що грати чи судити, а навіть з'являтися на турнірах як глядачам. Історія про те, як бажання легкої наживи призводить до гучного фіаско. ITIA вкотре нагадує: вони не сплять, і рано чи пізно за брудні ігри доведеться платити. І рахунок завжди не на користь шахраїв.