"Спорт – це і є політика": патріотичні правила життя Сергія Реброва

Ми повинні робити все для України, намагатися допомогти Україні.

Нашому народу потрібна допомога. Не тільки воїнам, але і людям, які постраждали від російської агресії.

З першого дня, хто б не звертався, я намагаюся допомогти.

Реброву в день матчу збірної зробили оригінальний подарунок на 50-річчя – дружина організувала

Я вважаю, що спорт – це і є політика. У світі та в Європі багато людей знають та поважають людей, які заслужили повагу у спорті. Тому ці імена на слуху.

Ти не можеш бути посередині, "я – нейтральний, я поза політикою". Зараз такого немає.

90% – це українська мова у роздягальні та на усіх зборах.

Сьогодні, коли Росія знищує мій народ, мені дуже неприємно розмовляти мовою країни-агресорки. Тож я вирішив, що ми принципово переходимо на українську. Нині моя дружина є, так би мовити, наставницею, оскільки вона краще знає рідну мову, бо зростала в україномовній сім’ї.

Для мене дуже важливо, що я повернувся в Україну в цей дуже важкий період для нашої держави.

Вважаю, що у збірній я закінчив саме вчасно. Провів там майже 15 років, але ніколи не ганявся за статистикою, не висмоктував її з пальця – навіть не знаю, скільки у мене матчів за збірну.

Пам'ятаю, коли дав перше інтерв'ю в Англії, сміялася вся команда. Стівен Карр (тодішній захисник Тоттенхема, – YeSport) сказав: "Будь ласка, більше не ходи на телебачення, підтягни трохи англійську".

Забігати в роздягальню з криками – не завжди слушна ідея. Іноді варто всього-на-всього заспокоїти футболістів. Для цього тренери повинні бути психологічно врівноваженими.

Тренер повинен розвиватися, знати мову, вільно розуміти, читати, черпати інформацію з публікацій, лекцій, цікавитися. Занадто мало – отримати ліцензію тренера, пройти за кілька місяців ліцензування і сказати: "Я готовий, використовуйте мене".

Єдині, хто може публічно і дійсно конструктивно критикувати гру і роботу тренера, – це колишні тренери. Навіть футболісти, які закінчили кар'єру, – ні, адже у них відсутній тренерський досвід.

Коли отримуєш результат як тренер, більше радієш за самих гравців, адже розумієш, що ти допоміг їм виграти.

Не треба шукати негатив. Особливо в епоху соціальних мереж, коли будь-який вболівальник, сидячи на дивані, може написати тобі будь-що, а ти сидітимеш і думатимеш, так це чи не так.

Сьогодні роль капітана вже не настільки велика, як було раніше, коли він міг підійти до арбітра, поговорити з ним. Так, своїм прикладом ти можеш завести партнерів, допомогти їм, але в команді завжди має бути кілька лідерів, а не тільки гравець із пов'язкою.

Я швидко забуваю про те, що було сьогодні чи вчора, і так само швидко починаю підготовку до наступного матчу.

Я не святкую перемоги дуже довго.

Мені ніколи не подобалося думати про те, що буде через рік. Я живу сьогоднішнім днем.

Україна переможе, бо, на відміну від російських окупантів, наша нація готова на подвиги.

Новий рівень Реброва: омріяний шлюб, сосиски на березі Дніпра і квартира за 11 мільйонів