Втеча з радянського "раю": шпигунська історія першого українця в НХЛ

Сьогодні Олександру Годинюку виповнюється 56, але його головна історія трапилася 35 років тому. Це був 1990-й, "залізна завіса" тріщала по швах, але все ще міцно тримала своїх "в'язнів". Особливо талановитих. Годинюк, найкращий молодий захисник світу, отримав запрошення до мрії — в НХЛ, у "Торонто". Але керівництво київського "Сокола" мало інші плани на свого гравця. І тоді Олександр зрозумів: з радянського "раю" доведеться тікати. По-справжньому, як у шпигунському кіно.

План втечі, розроблений разом з агентом та канадським клубом, був гідний голлівудського сценарію. Туристична віза до Польщі, потяг, тремтячі коліна на кордоні. "Боявся, що зараз хлопці візьмуть за руки й кудись поведуть", — згадує він. Потім — конспіративна квартира в готелі Варшави, очікування візи до Югославії, звідки вже можна було летіти до Канади. По-справжньому видихнути вдалося лише в Белграді. А в аеропорту Торонто його зустріла легенда Горді Хоу. Це був добрий знак. Завіса впала.

Але що ж "Сокіл", який так не хотів відпускати свою зірку? Тут починається найцікавіша частина. Керівництво клубу обурювалося, засуджувало, а через півтора місяця... мовчки прийняло грошовий переказ. "Торонто" заплатило за "втікача" 120 тисяч доларів. Солідна сума для 1990 року, особливо якщо порівняти її із зарплатою самого Годинюка в Києві — 300 рублів на місяць. Його перший контракт в НХЛ склав 180 тисяч доларів за сезон. Математика свободи виявилася простою і дещо цинічною.

Втім, НХЛ — це не лише великі гроші. Це світ, де тебе перевіряють на міцність з першого дня. "Теплий" прийом від одноклубників — його одразу скрутили та підстригли. А потім був перший бій. Годинюк застосував силовий прийом, і на нього, мов лось, полетів штатний "поліцейський" "Чикаго" Майк Пелусо. Але український новачок не злякався і... нокаутував грізного тафгая з першого удару. "Пам'ятаю його здивоване обличчя", — з іронією каже Олександр. Цей епізод одразу показав: цей хлопець з СРСР приїхав не просто кататися, а битися за своє місце під сонцем.

Хокей — жорстока гра, і Годинюк відчув це на собі сповна. Він згадує, як ще в "Соколі" партнер ковзаном розрізав йому обличчя — шрам залишився на все життя. А в НХЛ травми фактично поставили хрест на його великій кар'єрі. Розрив зв'язок коліна, перелом пальця, пошкодження хребта... "Хокей — це битва, де леза ковзанів — це кинджали, а шайби — як камінь з катапульти", — філософськи зауважує він. Його тіло заплатило високу ціну за мрію.

Його кар'єра в НХЛ не стала казкою з гепі-ендом. Через травми він не зміг повністю реалізувати свій шалений потенціал і в 31 рік повісив ковзани на цвях. Але Олександр Годинюк зробив головне — він став першим. Він прорубав те вікно в Північну Америку, через яке потім потягнулися десятки інших українських талантів. І символічно, що сьогодні, через 35 років після своєї шпигунської втечі, він працює скаутом клубу НХЛ "Вегас Голден Найтс". Колишній "втікач" тепер сам шукає зірок для найсильнішої ліги світу. Коло замкнулося.