Кохання бомбардира №1: він чекав її з Лондона цілих три місяці, разом вирішили змінити клуб

"Або він мій чоловік, або фанат марафонів з витримки"

– Розкажіть, будь ласка, як ви з Данилом познайомилися? Що найбільше запам’яталося з самого початку вашого спілкування?

– Ми познайомилися досить випадково, але, мабуть, саме так і трапляються найцікавіші історії. З самого початку мене вразила його простота й почуття гумору.

– Чи цікавилися ви футболом до того, як познайомилися з Данилом?

– Чесно кажучи, раніше футбол був для мене дуже далеким. З початку спілкування думала, що це просто хобі.

– Скільки часу ви разом і що стало для вас випробуванням, а що, навпаки, загартувало стосунки?

– Разом 1,5 роки. Випробуванням стали постійні розлуки через матчі та збори, але саме через це ще більше цінуємо час разом.

"У Дніпрі цікавіше за Динамо": Федорчук – про Ротаня, кайф дітей-футболістів, новий клуб і фінал ЛЄ

– Чи був якийсь момент, коли ви зрозуміли: "Оце – мій чоловік"?

– Якщо хлопець їде через міста, щоб побачити тебе, а потім ще й чекає три місяці, поки ти в Лондоні – ну, тут або він мій чоловік, або фанат марафонів з витримки (Сміється).

– Яким ви бачите Данила у стосунках: він більше про спокій, романтику чи драйв?

– Данило – як на полі, так і в житті – мікс. Він про спокій, відповідальність та рішучість, коли треба. І так само легкий на підйом.

"Я знала, що цей сезон буде особливим – він багато працював, прагнув, вірив, і я теж вірила"

– Як виглядає ваш звичний побут поруч із футболістом: це більше про порядок чи імпровізацію?

– Є певний режим-графік, але часто щось змінюється, тому ми вміємо імпровізувати.

– Чи складно було вам адаптуватися до футбольного ритму – матчів, зборів, переїздів, постійних змін?

– Спочатку було нелегко, але з часом я звикла. Це дійсно велика футбольна сімʼя.

– У чому ви відчуваєте, що найбільше підтримуєте Данила? І що, навпаки, отримуєте від нього у відповідь?

– Я підтримую його емоційно – коли важко, я завжди поруч. А він, своєю чергою, дає мені відчуття надійності та впевненості, що все буде добре.

– Наскільки тісно ви були в емоціях з Данилом під час його потужного сезону в Епіцентрі?

– Це був дуже насичений емоційно період. Хвилювались ми немало, але радощів було ще більше.

– Він забив 13 голів, став найкращим бомбардиром Першої ліги. Чи ви передчували, що сезон буде саме таким?

– Я знала, що цей сезон буде особливим – він багато працював, прагнув, вірив, і я теж вірила.

– Як ви підтримували його у важливі моменти: перед матчами, після поразок чи навпаки – після хет-триків?

– Перед матчами та після поразок – підтримка без зайвого тиску, після перемог – щиро раділа та пишалась.

– Вочевидь, у Епіцентрі була своя атмосфера. Що вам найбільше запам’яталося саме зсередини: спілкування з родинами гравців, уболівальники, клубна теплота?

– Мені найбільше запам’яталося, як перед матчами ми з дівчатами-жінками футболістів збирались разом та ділилися своїми "стратегічними планами" щодо "емоційної реанімації" наших хлопців. Це була наша маленька команда в команді.

– Чи було відчуття, що ви – частина футбольної родини, навіть серед обраниць інших гравців?

– Так, ми були як маленька команда – підтримували й дружили між собою.

"Він хоче зростати, і ЛНЗ дав таку можливість"

– Наскільки важким було це рішення – змінити клуб після такого сезону?

– Це було непросто, бо Епіцентр уже став рідним. Але ми разом зрозуміли, що час рухатися вперед.

– Данило раніше казав, що Епіцентр – у пріоритеті. Що стало тим фактором, який схилив у бік ЛНЗ?

– Певно, нові перспективи, розвиток, амбіції. Він хоче зростати, і ЛНЗ дав таку можливість. Коли, як не зараз, пробувати?

– Ви обговорювали варіанти разом?

– Ми завжди все обговорюємо. Я його підтримувала, хоча, звичайно, було трохи хвилювання.

"Поза полем Данило зовсім не той суворий, зосереджений спортсмен, якого бачиш під час гри"

– Переїзди – це вже звична справа для вас, як для дівчини футболіста? Що в них найскладнішого, а що, навпаки, відкриває нове?

– Звісно, що стресово – пакувати речі, прощатись із друзями, звикати до нового побуту. Але з часом ти починаєш звикати й бачити в цьому плюси: кожне місто – як нова пригода. Найскладніше – залишати людей, до яких встигла звикнути.

– Як ви зазвичай адаптуєтеся до нового міста? Чи легко знаходите своє місце, друзів, улюблені локації?

– Є дні, коли почуваєшся "новенькою", але з часом кожне місто починає звучати по-своєму рідно. "Хороше притягує хороше" — так я знаходжу друзів та знайомих.

– Як би ви описали Данила поза футбольним полем – що головне в ньому, як у людині, чоловікові, другові?

– Поза полем Данило зовсім не той суворий, зосереджений спортсмен, якого бачиш під час гри. Він турботливий, уважний і дуже щирий.

– За що найбільше його поважаєте й у чому, можливо, він сам собі не до кінця дає належну оцінку?

– Я найбільше поважаю його за витримку й працю над собою. За те, як він бореться, навіть коли ніхто не бачить. За здатність не опускати рук, коли щось іде не за планом. І за його вірність – у стосунках, у дружбі, в принципах.