"Таким я люблю його найбільше": ідеальні сирники Мацапури і кохання на тлі війни

Знайомство та перші етапи

– Як ви познайомилися з Дмитром?

– У нас стався метч в додатку для знайомств.

– Пам’ятаєте той момент, коли ви вперше зустрілися наживо? Як це було?

– Звісно! Це була приємна зустріч – я одразу звернула увагу на його чудовий смак і манери.

"Не вірю в кохання з першого погляду": нове життя екс-капітана Зорі, який пережив серцевий напад

– Що вас у ньому найбільше зачепило?

– Я завжди ціную, коли мене не просто слухають, а дійсно чують і помічають дрібниці. На нашому третьому побаченні ми були в закладі, де на диванах лежали подушки у формі авокадо. Я сказала, що вони мені дуже сподобались. І вже на наступному побаченні Діма подарував мені таку ж подушку. Це було так мило – і стало доказом, що він справді звертає увагу на мої слова.

– Як розвивалися стосунки на початку – були романтичні побачення, якісь милі традиції?

– Дмитро жив у Запоріжжі, а я – у Харкові, тому нашою маленькою традицією стали вечірні дзвінки у FaceTime. Я завжди з нетерпінням чекала його вихідних, бо знала: кожна наша зустріч буде особливою. І що найприємніше – ми зберегли цю традицію до сьогодні.

– Чи любить робити сюрпризи? Пам’ятаєте щось особливо зворушливе?

– Я не приховую, якщо подарунок мені не зовсім до душі – тож сюрпризи для мене справа делікатна. Але ми з Дмитром знайшли ідеальний компроміс: у кожного з нас є свій вішліст, і саме з нього ми обираємо подарунки одне одному. Так і приємно, і жодного ризику промахнутись.

– Як ви вирішили почати жити разом? Це було спонтанно, чи довго обговорювали?

– Це було ні спонтанно, ні заздалегідь сплановано. Ми почали жити разом під час зимової відпустки 2021/22, але вже 24 лютого все різко змінилося – війна зруйнувала наші плани. Спочатку я залишалась в окупованому місті, і лише через місяць змогла виїхати. З того часу ми більше не розлучалися – завжди разом.

– Як це змінило ваші стосунки?

– Мабуть, саме це і прискорило освідчення – воно відбулося 31 березня. Війна дала нам чітке розуміння: важливі речі не можна відкладати на потім.

– Скільки ви вже разом?

– Майже 4 роки, 15 квітня святкуватимемо третю річницю весілля.

– Є у вас якась "ваша" пісня – та, яка асоціюється саме з вашою історією?

– Спільної пісні в нас немає. Але для нього я – Mesego & Don Toliver – Mystery Lady, а для мене він – усі треки Френка Сінатри.

– Як ви долаєте непорозуміння? Хто першиим йде на примирення?

– Ми завжди намагаємося говорити відкрито, і я висловлюю свої емоції з "я"-позиції. Не "ти винен", а "я відчуваю ось так". Це справді допомагає швидше знаходити спільне рішення. Найчастіше першою йду на примирення я – просто тому, що думаю, ніби ми посварилися, а Дмитро навіть не вважає це сваркою (Усміхається).

– У чому, на ваш погляд, сила вашої пари?

– Ми доповнюємо одне одного й разом покриваємо всі ролі, які важливі у стосунках. Дмитро для мене не просто чоловік – він мій найкращий друг, найбільша підтримка і людина, на яку я завжди можу покластися.

Побут

– Опишіть Дмитра вдома – який він, коли знімає рукавички та форму?

– Дмитро вдома – це про затишок. Він обожнює спокійні вечори, коли можна почитати книгу, разом подивитися фільм або просто побути з собакою. Удома він розслаблений, справжній – і саме таким я його люблю найбільше.

– Хто з вас більше любить прибирати, готувати, організовувати простір?

– Я більше відповідаю за порядок і організацію простору, а от Дмитро значно більше любить готувати. І це – ідеальний баланс: у кожного з нас своя суперсила.

– Може, є фірмова страва Мацапури?

– Я досі не можу зрозуміти секрет його ідеальних сирників (Усміхається). Ще чудово виходить шарлотка.

– Чи є в нього якісь побутові звички, які ви вважаєте милими або смішними?

– Ми завжди ходимо одним боком: Діма – праворуч, я – ліворуч. І спимо так само навіть.

– Чи часто вам вдається просто відпочити разом – дивитись фільми, грати в щось, або просто не поспішати?

– Намагаємось кожен вечір, окрім зборів.

Футбол

– Цікавились футболом до зустрічі з Дмитром?

– Лише інколи дивилась із татом матчі.

– Як живеться поруч із професійним спортсменом – тренування, збори, матчі?

– Це нетиповий графік, тому підлаштовуватись доводиться мені.

– Як переживаєте його ігри – вболіваєте вдома чи на стадіоні?

– Намагаюсь відвідувати усі домашні матчі.

– Які виклики у ваших стосунках пов’ язані з його кар’ єрою?

– Найбільшим викликом стала травма.

Про травму

– Як ви пережили його серйозну травму у 2023 році?

– Відверто кажучи, це – найважчий період у нашому житті.

– Як він поводився в той період?

– Дмитро – боєць. Він ніколи не скаржиться, у нього завжди "все нормально". Навіть про саму травму він не одразу розповів – мовляв, щоб близькі не хвилювались.

– Що додавало йому сил? Якою була підтримка?

– Безмежна любов до футболу – саме вона тримала його в найважчі моменти. Ми безмежно вдячні лікарям – і хірургу, і реабілітологам – за те, що працювали не лише з тілом, а й із його внутрішнім станом. Також дуже важливо, що друзі не забували, були поруч – і це давало йому сили.

– Що ви особисто робили, аби полегшити цей непростий етап?

– Я завжди була поруч. Спочатку було дуже важко – до цього я ніколи не робила ні уколів, ні перев’язок. А ще треба було возити Діму на процедури в різні кінці Києва, тож часто мій робочий день минав просто в машині з ноутбуком на колінах.

– Чи зблизив вас цей досвід?

– Сто відсотків – так.

Професійні цікавинки

– Чи пробували хоч раз стати у ворота – можливо, на пляжі, у дворі, на жарт?

– До речі, ні. Але, можливо, варто спробувати.

– Дмитро вас вчив чомусь із воротарських фішок? Як ловити м’яч, правильно стрибати?

– Чи зараховується за воротарську фішку, якщо я ловлю яблуко або мандарин у спальні – прямо з кухні?(Сміється)

– Є в нього якісь "професійні заморочки" вдома? Вірить у прикмети перед іграми або має якісь передматчеві ритуали?

– За день до гри та безпосередньо перед матчем він читає книжку, щоб позбутись зайвих думок.

– Як ви вважаєте, чому воротарі – це окрема футбольна психологія?

– Їхні помилки бачать усі, тому на голкіперів йде більший тиск.

– Дмитро це підтверджує?

– Так.

Майбутнє

– Чи є у вас мрія, яку ви обоє давно хочете здійснити, але ще не наважилися?

– Мріємо поїхати у медовий місяць – наприклад, до Ісландії. Але це не зовсім від нас залежить.

– Яким ви бачите ваше життя через кілька років?

– Сподіваюся, що наші почуття й атмосфера в домі залишаться такими самими – навіть якщо сам дім колись зміниться.

– Що найбільше цінуєте у ваших стосунках сьогодні?

– Відвертість, безумовну підтримку та почуття безпеки, коли ми поряд.