"Не вірю в кохання з першого погляду": нове життя екс-капітана Зорі, який пережив серцевий напад

Історія кохання та стосунки

– Як ви познайомилися з Олегом? Чи було це кохання з першого погляду?

– Ми познайомилися через Instagram завдяки спільним знайомим. Він побачив мене, я йому сподобалася, і він вирішив познайомитися. Я взагалі не вірю в кохання з першого погляду, хоча симпатія, звісно, була. Ми довго спілкувалися, пізнавали один одного, і з часом наше спілкування переросло з дружби у стосунки та справжнє кохання.

"Хейтерів я поки що не зустрічав": чемпіон Європи про рекорди, кохання і холодний душ

– Що вас у ньому найбільше зачепило?

– Його доброта, щирість і простота – це те, що мене найбільше вражає. До того ж, він надзвичайно сильна духом людина, і саме за це я безмежно його поважаю.

– Який найромантичніший вчинок Олег зробив для вас?

– Напевно, найособливішим моментом була пропозиція. Я знаю, що він довго готувався і дуже хвилювався. Локація була неймовірна – дах із панорамним видом на весь Київ. Все було продумано до дрібниць: багато квітів, кульки, жива музика, а ще мої улюблені солодощі – без них нікуди! (Сміється) Одним словом, усе, що я люблю. Це було надзвичайно романтично і зворушливо!

– Яким Олег є у побуті? Чи він той, хто любить робити приємні дрібниці?

– У нашому побуті все просто: вдома я господиня і зазвичай роблю все сама, бо мені так зручніше, і, чесно кажучи, здається, що краще за мене ніхто не зробить (Сміється). Якщо мені потрібна допомога, то Олег без жодних проблем готовий усе зробити сам.

– Як ви обоє вирішили почати афішувати стосунки? Це було спонтанне рішення чи ви довго обговорювали цей крок?

– Ми були у стосунках більше ніж пів року, перш ніж вирішили про них розповісти. Як кажуть: "Щастя любить тишу". Нам було комфортно вдвох, але ми розуміли, що наші стосунки серйозні, і рано чи пізно про них все одно дізнаються.

– Тим не менш ви досить обережно ставитеся до публічності ваших стосунків – фото з'являлися з певним запізненням, а про важливі події, як-от весілля чи народження дитини, стало відомо вже постфактум. Це свідоме рішення зберігати особисте життя подалі від уваги чи просто не відчуваєте потреби ділитися всім одразу?

– Так, це свідоме рішення, адже, на жаль, є люди, які дозволяють собі переходити всі межі дозволеного. Ми часто стикаємося з неадекватними коментарями або навіть отримуємо брудні повідомлення в дірект. Мені щиро шкода таких людей, адже чуже життя для них здається цікавішим за власне. Але з появою дитини хочеться ще більше захистити особисте життя від усього цього.

– Що для вас означає бути дружиною професійного спортсмена? Чи було щось у цьому викликом?

– Ні, ніякого виклику не було. Я прекрасно розуміла, що футбол займає важливе місце в житті Олега – це і його хобі, і робота. Він любить те, чим займається. Звісно, коли ти дружина футболіста, потрібно бути готовою до того, що багато часу доведеться проводити на самоті: спочатку збори, потім виїзні матчі, а під час єврокубків Олега могло не бути вдома по три тижні. Але це частина його професії, і я сприймаю це абсолютно адекватно. До того ж, такі розлуки змушують ще більше цінувати спільний час.

Завершення кар'єри Олега та зміни у сімейному житті

– Чи ви вже спілкувалися або були знайомі на момент серцевого нападу Олега? Якщо так, як ви дізналися про його стан, що відчували в той момент і як переживали цю ситуацію?

– Так, на той момент ми вже були разом. Того ж дня мені подзвонив наш друг і розповів, що сталося. Складно передати словами, що я відчувала в той момент – здавалося, ніби земля йде з-під ніг, а ти нічого не можеш зробити. Я була мов привид, бліда, ні з ким не розмовляла, поки Олег сам не зв’язався зі мною і не запевнив, що з ним усе гаразд. Але по-справжньому заспокоїтися я змогла тільки тоді, коли приїхала до нього в лікарню і побачила його на власні очі.

Відтоді всі дні в лікарні ми проводили разом – я фактично жила там поруч із ним, так було спокійніше. Після повернення в Україну ми теж проходили всі обстеження разом, і, в принципі, так залишається до сьогодні.

– А як ви пережили момент, коли Олег, зрештою, прийняв рішення завершити кар’єру?

– Авжеж, я підтримала його. Він завжди знає, що може розраховувати на мене, і я підтримаю будь-яке його рішення.

– Чи змінилося його ставлення до життя після цього? Як він адаптувався до нового етапу?

– Авжеж, усе змінилося. Дуже складно усвідомити, що твоє життя різко перевернулося через обставини, на які ти не можеш вплинути. Олег з дитинства живе футболом – це не просто його професія, а частина його самого. У найважчі моменти саме футбол допомагав йому не опускати руки.

– У нас з’явилося набагато більше часу разом, особливо після народження сина. Зараз я навіть не уявляю, як би впоралася сама без допомоги Олега.

– Чи з'явилися у нього нові захоплення після футболу? Як він знаходить себе у цьому новому періоді життя?

– Основним захопленням був і залишається футбол. Можна завершити кар’єру у професійному футболі, але сам футбол назавжди залишається частиною тебе.

– Є чутки, що він тренується з Нивою. Чи означає це, що футбол все одно залишається частиною його життя?

– Каріна залишила запитання без відповіді (примітка YeSport).

– Як вважаєте, чи міг би він стати тренером або працювати у футболі в іншій ролі?

– Особисто я вважаю, що він міг би стати чудовим тренером, незважаючи на свій молодий вік. У нього величезний досвід і, на мою думку, дивовижна кар’єра. Він точно зміг би багато чому навчити та стати справжньою підтримкою для своїх підопічних.

– Чи відчули ви зміни у власному житті? Наприклад, чи зникли постійні переїзди або стрес через матчі?

– Наш останній серйозний переїзд був до Одеси. Ми довго вирішували, де житимемо з дитиною, адже я провела 11 років у Києві, і мені було непросто з усім попрощатися. Проте через матчі та робочі переїзди таких стресів раніше не було (Сміється).

– Що зараз приносить йому найбільше задоволення у житті після кар’єри футболіста?

– Найбільше задоволення для нього зараз – це наша родина.

– Як зараз почувається Олег фізично? Чи продовжує стежити за здоров’ям після проблем, які в нього були?

– Звісно, він завжди стежить за своїм здоров’ям і проходить обстеження раз на місяць, щоб бути впевненим, що все в порядку. Також він регулярно тренується та майже щодня бігає Трасою здоров’я.

Олег як чоловік та батько

– Яким є Олег у ролі батька? Він суворий і вимогливий чи, навпаки, м'який і той, хто дозволяє все?

– У нас ще зовсім маленький син, щоб бути до нього суворим і вимогливим. Олег дуже любить його, тому, цілком можливо, інколи буде трохи балувати, але, звісно, в розумних межах.

– Як змінило його батьківство? Чи був якийсь момент, коли ви зрозуміли: "Олег – неймовірний тато"?

– Ми планували і дуже хотіли дитину, тому я була впевнена, що Олег стане чудовим татом – і так воно і є (Усміхається).

– Як виглядає ваш ідеальний день усією сім’єю? Як любите проводити час разом?

– Ми любимо вдень усі разом вирушати на прогулянку – беремо собак і йдемо на Трасу здоров’я біля моря. А після довгої прогулянки повертаємося додому, смачно вечеряємо та граємося з сином.

– Що Олегу найбільше подобається у батьківстві? Які моменти він цінує найбільше?

– Я вважаю, що він цінує кожну мить, адже час летить дуже швидко, а син змінюється з кожним днем. Тому важливо насолоджуватися кожним моментом разом.

– Як ви ділите сімейні обов’язки? Він бере активну участь у всьому, чи є "свої" завдання, які завжди на ньому?

– Загалом ми обоє можемо робити все, і з цим немає жодних проблем. Напевно, єдина зміна після народження сина – раніше я вранці виходила на прогулянку з собаками, оскільки прокидаюся раніше, а зараз цим займається Олег.

Спільні плани та мрії

– Чи є у вас мрія, яку ви обоє давно хочете здійснити, але ще не наважилися?

– Так, є, і я дуже сподіваюся, що вона здійсниться найближчим часом. Але поки що не розкриватимемо всі карти (Усміхається).

– Як уявляєте своє життя через 5-10 років? Бачите себе в Україні чи, можливо, деінде?

– Взагалі не дуже уявляю собі життя за межами України, адже дім є дім. Але життя непередбачуване, і все може змінитися в одну мить, тож не буду загадувати наперед.

– Що для вас означає "ідеальне майбутнє"? Спокійний сімейний затишок чи постійний рух уперед?

– Авжеж, для мене спокій і сімейний затишок дуже важливі, і я роблю все можливе, щоб їх зберігати. Але водночас саме рух уперед забезпечує цей спокій і гармонію. Важливо завжди розвиватися, прагнути нового і не стояти на місці.

– Чи є у вас спільна мета, до якої ви крокуєте разом, підтримуючи один одного?

– Так, є. Звісно, хотілося б, щоб на шляху до своїх цілей ніхто не ставив перепон, але життя буває різним, і такі ситуації трапляються. Найголовніше – що ми завжди підтримуємо одне одного у всьому.