Містер пішов назавжди. Україна прощається з Луческу – тренером, якого одночасно любили й ненавиділи

Це новина, в яку не хочеться вірити, але вона пролунала, наче фінальний свисток у найдраматичнішому матчі. Мірча Луческу пішов. На 81-му році життя, після тривалої боротьби з хворобою серця, серце великого Містера зупинилося. Українська асоціація футболу підтвердила трагедію, і для цілого покоління вболівальників це означає лише одне – епоха, яка тривала майже 20 років, остаточно скінчилася.

Він був архітектором того самого «Шахтаря», який гримів у Європі. За 13 сезонів у Донецьку він встановив клубний рекорд (573 матчі!) і перетворив команду на машину для здобуття трофеїв. Саме він привіз до України перший і поки єдиний європейський кубок часів незалежності – Кубок УЄФА 2009 року . Загалом 22 титули з «гірниками». Він був для них більше, ніж тренером. Він був символом перемог і постійним головним болем для київського «Динамо».

А потім він зробив неможливе, шокувавши футбольну Україну. Він, ікона «Шахтаря», очолив «Динамо». Одні називали це зрадою, інші – геніальним прагматизмом. Але навіть у Києві, в абсолютно чужому для себе середовищі, старий лис Луческу примудрився виграти чемпіонат, Кубок та Суперкубок. Він до останнього жив грою, сперечався з суддями, жестикулював на бровці і доводив, що вік – це лише цифра в паспорті.

Дев'ять чемпіонств, сім Кубків, вісім Суперкубків в Україні. Але спадщина Луческу – це не лише медалі. Це характер, це драма, це емоції. Його можна було обожнювати чи ненавидіти, але байдужим він не залишав нікого. І сьогодні, коли УАФ висловлює офіційні співчуття, весь український футбол мовчки схиляє голову. Дякуємо за все, Містере. Це була велика гра.