Не на часі: як промова про загиблих дітей зупинила фінансовий бунт у "Кривбасі"

У роздягальні "Кривбасу" напередодні матчу з ЛНЗ пахло не лише потом та розігріваючими мазями. У повітрі висів густий запах бунту. Гравці, втомлені від тривалих затримок зарплати, були готові на радикальний крок — бойкот матчу УПЛ. Ситуація, знайома до болю українському футболу, коли гаманець керівництва раптово стає тоншим за терпіння футболістів.

Тренер Патрік ван Леувен, треба віддати йому належне, не став грати у "суворого батька". На зборах він чесно сказав, що зрозуміє будь-яке рішення команди. Мовляв, хлопці, це ваші гроші і ваша боротьба. Здавалося, виходу на поле 5 квітня не буде. Але тут у гру вступила не тактика, а совість.

Слово взяв капітан Максим Задерака. І говорив він не про преміальні, контракти чи обіцянки. Він нагадав усім присутнім, що напередодні, 4 квітня, їхнє рідне місто, Кривий Ріг, пережило чергову трагедію. Російська ракета забрала життя, серед яких були й дитячі. І саме цьому болю, цій пам'яті мав бути присвячений майбутній матч.

"Хлопці, це було б просто некрасиво", — промовив Задерака. І ці прості слова виявилися сильнішими за будь-які фінансові аргументи. У роздягальні запанувала тиша. Ідея бойкоту розчинилася в повітрі, немов її й не було. Футболісти одноголосно вирішили грати. Грати за місто, за людей, за пам'ять.

І знаєте, що найіронічніше в цій історії? Після того, як команда продемонструвала характер і людяність, клуб раптом... знайшов гроші. Частину заборгованості було погашено. Виявляється, іноді для того, щоб фінансові потоки відновилися, потрібен не страйк, а потужний моральний вчинок. Хоча, звісно, краще б вони працювали і без таких драматичних нагадувань.