Турецька казка через 24 роки: "Більшість з нас не пам'ятає 2002-й, але ми їдемо перемагати"

Уявіть собі: ціле покоління турецьких вболівальників виросло, не бачивши свою збірну на головному футбольному святі планети. 24 роки. Чверть століття очікувань, розчарувань і спогадів про легендарну «бронзу» 2002-го, яка для нинішніх гравців звучить як міф. Але ось воно. Прокляття знято. Мінімальна перемога над Косово (1:0) у фіналі плей-оф відчинила двері до мрії під назвою Чемпіонат світу 2026.

І хто краще передасть емоції нації, як не один з її лідерів, Керем Актюркоглу? «Більшість із нас навіть не пам’ятає 2002 рік», – чесно зізнається вінгер. І в цій фразі – вся драма моменту. Це не просто вихід на турнір. Це шанс для цілого покоління футболістів створити власну історію, а не жити легендами батьків. «Тепер ми дамо змогу нашим молодшим братам і сестрам також мріяти», – додає Керем, і в цьому є щось по-справжньому величне.

Та після слів про мрію та необхідність «тримати ноги на землі» Актюркоглу видає класичну футбольну браваду: «Ми поїдемо туди, щоб перемогти». Звучить амбітно, чи не так? Особливо для команди, яка 24 роки була поза великою грою. Але хіба не за цю зухвалу віру, що межує з нахабством, ми й любимо футбол? Їхня мрія вже здійснилася. Тепер починається найцікавіше – перевірка цієї мрії на міцність.