Реброву час на вихід? Циганик нещадно розніс гру збірної і виніс вердикт тренеру

Getty Images/Global Images Ukraine. Сергій Ребров - SPORT.UA
Відомий журналіст Ігор Циганик вважає, що провалений відбір на ЧС-2026 — пряма відповідальність Сергія Реброва. На думку експерта, тренеру варто "зробити паузу" в роботі з командою.
Ще не встиг охолонути попіл від мрій про Чемпіонат світу, спалених у матчі зі шведами (1:3), а в нашому футбольному королівстві вже почалося полювання на відьом. І, здається, головного "винного" вже знайдено. Відомий журналіст Ігор Циганик, немов досвідчений хірург, холоднокровно і точно поставив діагноз: відбір провалено, а тренеру, Сергію Реброву, час "зробити паузу". Ну, ви ж розумієте, що означає "пауза" в цьому контексті, чи не так?
Циганик не ходить навкруги, а б'є прямо в ціль. "Я не побачив жодного поєдинку, який би запам'ятався", — кидає він, і в цій фразі вся гіркота українського вболівальника. За його словами, вся кваліфікація на ЧС-2026 — це суцільне фіаско, де не було ані малюнка гри, ані тренерської думки. Просто набір матчів, які хочеться якнайшвидше забути.
А як же перемоги, спитаєте ви? Наприклад, над ісландцями? О, тут у експерта є особливо дотепна відповідь. Виявляється, це була не тактична перемога, а "неймовірний фарт" та "індивідуальна майстерність". П'ять ударів — п'ять голів. Звучить як анекдот, але Циганик не сміється. Це, по суті, вирок тренерському штабу: мовляв, хлопці, ви тут ні до чого, гравці самі якось витягнули, та й фортуна посміхнулася.
І ось фінальний акорд, елегантно завуальована пропозиція піти. "Якщо наставник не може забезпечити хоча б якісну гру... то такий тренер, мабуть, має зробити паузу у роботі з національною командою", — підсумовує Ігор. Це наче сказати "Сергію Станіславовичу, дякуємо за все, але, можливо, вам варто відпочити?". Дуже ввічливо, але меседж зрозумілий абсолютно всім.
Поки експерти ламають списи, збірна України готується завершити цей невдалий збір товариським матчем проти Албанії. А тим часом шведи та поляки розіграють ту саму путівку на Мундіаль, за яку ми так і не змогли по-справжньому поборотися. Гірке нагадування про те, де ми є. І про те, що "паузи" та зміни, можливо, справді не за горами.




