20 років без Мундіалю: Україна в компанії "динозаврів", що мріють повернутися з футбольного забуття

Вже завтра збірна України спробує зробити крок до мрії, яка за 20 років встигла припасти товстим шаром пилу — виходу на Чемпіонат світу. На нашому шляху стоять шведи, які, будемо відверті, ще добре пам'ятають смак Мундіалю 2018 року. А от для нас... Для нас це вже історія, яку батьки розповідають дітям. Цілих 20 років! За цей час виросло ціле покоління, яке бачило подвиги команди Блохіна в Німеччині лише в архівних нарізках на YouTube. Але, як виявляється, ми в цьому клубі «довгого очікування» не самотні.

Погляньмо на цю своєрідну «залу очікування» плей-оф. Є тут «свіжачки» на кшталт Данії, Польщі та Уельсу, які ще й форму з катарського Мундіалю-2022 не встигли випрати. Вони тут, скоріше, за компанію. А от далі починається справжня драма людських і національних доль.

Ось, наприклад, Італія. Чотириразові, на хвилиночку, чемпіони світу, які востаннє бачили турнір у 2014-му. Звучить як поганий анекдот, але «Скуадра Адзурра» вже 12 років дивиться головне футбольне свято планети по телевізору. Компанію їм складає Боснія і Герцеговина, для якої той Мундіаль був першим і поки що єдиним.

А тепер про нас. Ми, разом із чехами, застрягли у далекому 2006-му. Двадцять років — це прірва. Це епоха. Це час, за який футбол змінився до невпізнання. І поки ми з ностальгією згадуємо гол Шевченка Саудівській Аравії, інші збірні встигли по кілька разів з'їздити на турнір. Ще сумніше дивляться на календар в Ірландії та Туреччині (24 роки без ЧС) чи Румунії (28 років). А про Північну Ірландію годі й казати — 40 років! Їхня остання участь була ще за часів, коли Дієго Марадона був не легендою з минулого, а чинним богом футболу.

І на тлі цих «ветеранів» є й ті, для кого Мундіаль — це взагалі незвідана територія. Албанія, Косово, Північна Македонія ніколи в історії не грали у фінальній частині. Для них плей-оф — це не шанс повернутися, а шанс народитися на футбольній карті світу. Тож завтра на поле вийдуть не просто футболісти. На поле вийде спрага, мрія і 20 років нашої з вами надії.