Потяг до перемоги: як 19-річний MVP і його «побита» команда сенсаційно взяли Кубок України
ФБУ. Єгор Сушкін - SPORT.UA
Історія про те, як побитий травмами «Київ-Баскет» на чолі з 19-річним MVP сенсаційно виграв Кубок України. Про віру тренера, нерви фіналу та святкування перемоги у звичайному потязі.
Уявіть собі картину: команда, яка шкутильгає після серії поразок у чемпіонаті. Лазарет переповнений: один лідер не грав місяць, в іншого хронічні проблеми, третій підвернув ногу напередодні. Моральний дух, м'яко кажучи, не на висоті. І ось ця компанія «везунчиків» сідає в потяг, щоб їхати на Фінал чотирьох Кубка України. Звучить як початок спортивної драми з нещасливим кінцем? А це — реальна історія «Київ-Баскета», який повернувся додому не просто з перемогою, а з трофеєм.
Головний герой цієї казки — 19-річний захисник Єгор Сушкін, якого ще й визнали MVP турніру. На питання, чи вірили вони самі в успіх, хлопець відповідає з дивовижною для його віку мудрістю: «Так, ми не були готові на 100% через травми, морально трішки були розчаровані, але знали, що тренер вірить в нас, підтримували один одного та їхали за перемогою». Ось вам і вся магія спорту — коли віра тренера важить більше, ніж медичні висновки.
Сам фінал проти «Говерли» був справжнім трилером. Сушкін зізнається, що не міг розслабитися до останнього. «Тільки коли побачив на табло останню хвилину, зміг трішки видихнути та зрозуміти що Кубок у нас в руках», — каже він. І ці емоції після сирени, за його словами, були неймовірними. Ще б пак! «Ми всі щасливі, що змогли довести — фаворит не завжди перемагає», — додає Єгор, і в цих словах вся суть їхнього маленького подвигу.
Коли ж мова заходить про особисту нагороду MVP, юний лідер не поспішає бити себе в груди. «Ця нагорода не була би моєю, якби хлопці мені не допомагали на майданчику, не бились один за одного і якби тренер не довіряв», — скромно зауважує він. І тут же, ніби згадуючи, хто він є, додає про тиск: «Мені байдуже проти кого грати, завжди налаштовуюсь максимально». Здається, у цього хлопця сталеві не тільки нерви, а й характер.
Ну і вишенька на торті. Як же команда відсвяткувала такий емоційний тріумф? Можливо, був банкет у дорогому ресторані чи вечірка з шампанським? Відповідь Сушкіна — це просто квінтесенція українського спорту, щира і зрозуміла кожному. «Гучно з хлопцями в потязі». І знаєте, в цьому простому реченні, здається, більше справжніх емоцій, ніж у всіх пафосних промовах. Бо іноді для щастя потрібні лише вірні друзі, купе і заслужений Кубок, що їде з тобою додому.
