Зірковий десант для битви зі шведами: легіонери з'їжджаються, але Ребров хапається за голову через Яремчука

Годинник невблаганно цокає, наближаючи головний матч весни. Битва зі Швецією за право мріяти про Чемпіонат світу 2026 року вже на носі, і табір збірної України нарешті почав нагадувати вулик. Перша, і найголовніша, хвиля нашого «європейського десанту» висадилася і готова до бою.

Один за одним до команди приєднуються ті, за чиїми виступами ми стежимо щовихідних. Ось голкіпер Анатолій Трубін з лісабонської «Бенфіки», наша скеля в захисті Ілля Забарний з англійського «Борнмута» та невтомний лівий латераль Віталій Миколенко з «Евертона». Поруч з ними – молода надія Єгор Ярмолюк з «Брентфорда», «італійський гармаш» Руслан Маліновський з «Дженоа» та іспанський чарівник Віктор Циганков з «Жирони». Кістяк зібрано, мотори прогріваються.

Щоправда, вечірка ще не в повному складі. Ми досі чекаємо на Олександра Сватка, який долає океан з американського «Остіна», та Олександра Зубкова з турецького «Трабзонспора». Сподіваємось, їхні літаки оснащені реактивними двигунами, бо часу обмаль.

А тепер новина, від якої серце українського вболівальника робить тривожний «йойк». Роман Яремчук. Наш основний форвард, який мав би стати жахом для шведських захисників, зазнав травми у своєму «Ліоні». Його участь у матчі – це величезний, жирний знак питання. Поки лікарі проводять обстеження, вся країна, затамувавши подих, чекає на вердикт. Це саме той головний біль, якого Сергію Реброву не вистачало для повного щастя перед грою року.

Отже, картина така: основні сили на місці, бойовий дух присутній, але в атакуючій мозаїці може не вистачити ключового елемента. Втім, українці не звикли до легких шляхів. Тим драматичнішою і, сподіваємось, солодшою буде наша боротьба.