Три тренування і 'трохи підкоригувати': тренер збірної з гандболу пояснив поразку від Словаччини

Отже, перший раунд битви за путівку на чемпіонат світу з гандболу ми програли. Чоловіча збірна України поступилася Словаччині з рахунком 24:27, і тепер наше майбутнє у кваліфікації висить на волосині. Але якщо ви чекали від головного тренера Вадима Бражника посипання голови попелом, то дарма. Наставник зберіг олімпійський спокій і видав класичне: «Це у нас перший тайм». Що ж, сподіваємось, у другому таймі ми не пропустимо ще тричі.

А чому ж «перший тайм» виявився таким невдалим? У тренера є цілий список пояснень. Тут і «багато молодих гравців», і «багато дебютантів», і, як наслідок, «невпевненість у своїх діях». Але вишенька на торті — це, звісно, підготовка. Напередодні ключового поєдинку команда провела... аж три тренування. Звучить як надійний план, чи не так? Здається, імпровізувати довелося не лише на майданчику, а й під час підготовки до гри.

При цьому словаки, за словами Бражника, не показали нічого надзвичайного. Грали рівно те, що від них і очікували. Тобто проблема не в геніальності суперника, а в наших власних негараздах. «Плюс-мінус впоралися в захисті, допоміг нам воротар», — зазначає тренер. А от напад, де гравці «майже ніколи ще не грали разом», очікувано дав збій. Коли твої хлопці знайомляться просто на полі, чекати злагоджених комбінацій — справа невдячна.

Не обійшлося і без персональної драми. Тренер виділив Ігоря Турченка, який «брав на себе відповідальність» і був лідером. А от на позиції лінійного — справжня біда. Олександр Онуфрієнко, досвідчений гравець, не забив «дуже важливі два-три виходи один на один». Він витримав темп, відіграв майже весь матч, але саме його промахи можуть коштувати нам дуже дорого. Десь там трохи «завалив початок гри» і Максим Павловський, щоправда, грав він із мікротравмою.

Який же план порятунку? Він геніальний у своїй простоті. «Спробуємо трохи все підкоригувати та зіграти краще», — каже Бражник. Просто «трохи підкоригувати». Немов ідеться про налаштування яскравості на телевізорі, а не про те, як відіграти три м'ячі у вирішальному матчі на виїзді. Команда подивиться відео, розбере помилки і... спробує. Звучить не надто переконливо, але що нам залишається?

Шанси, звісно, залишаються. Як влучно зауважив тренер, для нас немає різниці між домашньою та виїзною грою — першу ми грали в Німеччині, другу зіграємо в Словаччині. Сумна правда сьогодення. Тож перший тайм програно. У неділю на нас чекає другий. І дуже хочеться вірити, що «невеликих коригувань» вистачить для дива.