Назад у минуле: жіночий біатлон України пробив історичне дно і втратив квоту на Кубок світу

Що ж, друзі, маємо офіційно зафіксувати повний провал. Це не просто невдалий етап чи поганий настрій. Це фініш цілої епохи. Жіноча збірна України з біатлону, яка колись гриміла на весь світ, достроково втратила квоту у п'ять спортсменок на Кубку світу. Наступного сезону ми повертаємось у далекий 2005 рік, коли на старт виходило лише чотири наших дівчини. Машина часу, яку ми не замовляли. ️

Як сталося це фіаско? Все просто і сумно. Доля квоти вирішувалася у Кубку націй, де для щастя потрібно було потрапити у топ-10. Наші дівчата підійшли до вирішального етапу в естонському Отепяя на 14-му місці. І, скажемо прямо, дива не сталося. Найкращим індивідуальним результатом стало "аж" 57-ме місце Христини Дмитренко у спринті. Трохи підсолодили пігулку змішані естафети, але це було радше знеболювальне, а не ліки.

Після Отепяя математика стала невблаганною. Україна залишилася на 14-й сходинці, а відставання від 10-го місця, де затишно влаштувалася Польща, зросло до космічних 544 очок. Щоб ви розуміли всю глибину прірви: навіть якби в останній гонці сезону три українки раптом взяли золото, срібло та бронзу, цього б не вистачило. Максимум, на який можна було б розраховувати — 462 бали. Гра закінчена, навіть не розпочавшись.

Отже, маємо найгірший результат за 21 рік. Востаннє ми бачили лише чотирьох українок на старті особистих гонок Кубка світу в сезоні-2005/06. З того часу були і злети з квотою у 6 і навіть 7 спортсменок, і стабільні періоди з п'ятьма. Тепер — відкат. І це не просто прикра цифра у статистиці. Це болючий удар по амбіціях, по розвитку виду спорту і по надіях уболівальників. Сезон, який хочеться якнайшвидше забути, але який, на жаль, доведеться довго розгрібати.