Сліпі, глухі, здивовані: МПК не помітив тиску на українців, але готовий прийняти російських військових

У світі великого спортивного чиновництва, схоже, є нова олімпійська дисципліна — синхронне здивування. Міжнародний паралімпійський комітет (МПК) щойно взяв у ній золото, заявивши, що був 'здивований' скаргами України на систематичний тиск під час Ігор. Серйозно? Поки українські спортсмени та тренери намагаються змагатися під неймовірним психологічним пресингом, у кабінетах МПК, мабуть, панує блаженна тиша, яку не може порушити жоден крик про допомогу.

Керівник відділу комунікацій МПК Крейг Спенс з розчулюючою наївністю повідомив, що ніхто ж не скаржився! Ані на ранкових нарадах, ані 'офіційними чи неофіційними каналами'. Це просто шедевр бюрократичної логіки. Можливо, українській делегації треба було подати офіційну заявку в трьох примірниках, завірену нотаріусом, про те, що на них тиснуть? Бо інакше як поважні функціонери, оточені десятками співробітників, могли про це дізнатися? Дійсно, загадка століття.

Але апогеєм цього театру абсурду стає інша новина. Поки МПК 'не чув' про проблеми українців, його президент Ендрю Парсонс цілком чітко заявив про готовність допустити до змагань... поранених російських військових. Так-так, ви все правильно прочитали. Тих самих, які стали 'паралімпійцями' під час агресивної війни. Це 'демократичне рішення', каже пан Парсонс. Виходить, демократія — це коли ти не помічаєш жертву, але з розпростертими обіймами готовий прийняти представників агресора.

На щастя, у світі є не лише кабінетні стратеги. Звичайні глядачі на церемонії відкриття Ігор в Італії все зрозуміли без жодних 'офіційних каналів'. Появу російської делегації з прапором вони зустріли гучним свистом. І цей свист, здається, був набагато чеснішим і гучнішим за будь-які офіційні заяви МПК. Це голос здорового глузду, який, на жаль, поки не може пробитися крізь стіни затишних кабінетів спортивних функціонерів.