Італійський аудит для українського арбітражу: Ріццолі розніс три фатальні помилки в матчі Полісся – Динамо

Ну що ж, дочекалися. Після скандального поєдинку між «Поліссям» та «Динамо» (1:2), який залишив по собі більше питань, ніж відповідей, УАФ нарешті провела розбір польотів. І не абиякий, а за участю самого італійського гуру Ніколи Ріццолі. Вердикт, м'яко кажучи, невтішний для бригади Миколи Балакіна та особливо для хлопців із кімнати VAR. Схоже, вони дивилися якийсь інший матч.

Почнемо з найболючішого для Житомира – скасованого голу. Пам'ятаєте той момент? «Полісся» забиває, стадіон радіє, але тут в гру вступає VAR і знаходить мікроскопічний фол у центрі поля. Ріццолі, однак, розставив усе по місцях: арбітр на полі був у ідеальній позиції, бачив епізод і мав рацію, не фіксуючи порушення. А от відеоасистенти, за словами італійця, взагалі не мали права втручатися. Тобто, гол був чистим, але його вкрали не на полі, а з монітора.

Далі – ще цікавіше. Пенальті у ворота «Динамо» за гру рукою, якого не було. Знову Балакін дає грати, але VAR наполягає на перегляді. І ось, після довгих роздумів, арбітр вказує на точку. Що каже Ріццолі? М'яч несподівано змінив траєкторію, рука захисника не збільшувала площу тіла – жодних підстав для одинадцятиметрового. Друга груба помилка, і знову привіт кімнаті VAR, яка, здається, вирішила стати головним героєм матчу.

Але вишенька на торті – це епізод, де арбітри мали б проявити характер, але чомусь промовчали. Йдеться про брутальний фол динамівця Біловара, який прямою ногою влетів у суперника. Ріццолі тут категоричний: це не просто фол, це «серйозне ігрове порушення», яке «ставить під загрозу здоров'я суперника». Іншими словами – чиста червона картка. І ось тут, де VAR був зобов'язаний втрутитися і покликати арбітра до монітора, запанувала мертва тиша.

У підсумку маємо трагікомічну картину: два рази VAR втрутився там, де не мав, і один раз промовчав, коли був зобов'язаний кричати. УАФ помилки визнала, Ріццолі все розклав по полицях. От тільки «Поліссю» від цього не легше. Очки в таблицю вже не повернеш, а осад від такої «справедливості» залишиться надовго.