Вернидуб втомився мовчати: український тренер знайшов головного ворога в Азербайджані – і це не суперники

Юрій Вернидуб спробував бути дипломатом. Справді спробував. Але, здається, терпіння українського тренера, який нині намагається підняти з колін азербайджанський «Нефтчі», остаточно луснуло. Його знаменита фраза «Мужики!» цього разу прозвучала б не в роздягальні, а на адресу місцевих агрономів.

«Не можу сказати, що мені щось не подобається, але...» – почав він обережно, та потім його, що називається, прорвало. Головний біль Вернидуба – штучні газони, які в чемпіонаті Азербайджану, схоже, місцями нагадують не футбольне поле, а випробувальний полігон для гомілкостопів. Особливо дісталося арені в Імішлі, яку наш тренер, навіть не граючи там, заочно назвав «жахливою».

І тут Вернидуб не самотній у своїй боротьбі з інфраструктурою. Він згадав і підтримав свого колегу Гурбана Гурбанова, який теж скаржився на якість полів. Це вже схоже не на одиничне невдоволення, а на системну проблему, коли тренерам доводиться думати не лише про тактику, а й про те, як би гравці не лишили на полі свої ноги .

Можливо, саме в цих «жахливих» полях і криється одна з причин не надто впевнених виступів «Нефтчі»? Після 22 турів команда Вернидуба плентається на 7-й сходинці з 31 очком. Звісно, списувати все на газони – це шукати прості виправдання. Але коли ти намагаєшся побудувати європейський футбол, а тобі пропонують грати на «городі», мимоволі задумаєшся: а чи туди ти потрапив?