«Палець в сторону, а фолу немає»: тренер Оболоні видав емоційний спіч про суддівство, намагаючись нікого не образити

Нульова нічия з одним із лідерів чемпіонату, криворізьким «Кривбасом», — це, безперечно, здобуток для київської «Оболоні». Але головний тренер «пивоварів» Олександр Антоненко після матчу говорив не стільки про тактику чи самовіддачу, скільки про те, що накипіло. Його пресконференція — це класичний приклад того, як людина дуже хоче бути дипломатичною, але справедливість (чи її відсутність) болить сильніше. Тож тренер спробував нікого не образити. Вийшло, скажемо так, не дуже. І це прекрасно.

Епіцентром тренерського гніву став епізод, після якого в голкіпера «Оболоні» Марченка, за словами Антоненка, «палець в сторону». «Якщо воротар грає руками, а в нього врізаються – як це не фол?» — майже риторично запитував наставник, згадуючи, як отримав за свої емоції жовту картку. Здається, арбітр зустрічі мав власне, альтернативне бачення правил гри у футбол, де врізатися у воротаря — це просто частина ігрового процесу. Компетентні органи, звісно, розберуться, але палець голкіперу це навряд чи поверне на місце.

Далі — більше. Антоненко пригадав усе: і «чистий фол» на Устименкові, який арбітр проігнорував прямо перед вилученням Мороза, і старі образи з кубкового матчу проти «Металіста 1925», де той самий рефері теж «не помітив» очевидного порушення. «Не хочу ображати, бо скажуть, що сказав щось не те. Будуть казати, що він супер спрацював», — з тонким сарказмом підсумував тренер. Це той випадок, коли мовчання голосніше за будь-які звинувачення. Ми все зрозуміли, пане Олександре.

І попри весь цей вир емоцій, Антоненко знайшов час і для аналізу гри. Визнає: «Оболонь» не переграла «Кривбас», але тактичні зміни у другому таймі спрацювали і здивували суперника. Це очко, здобуте в такій битві — не просто запис у турнірній таблиці. Це маленька перемога характеру, яка, можливо, важить набагато більше. А з арбітрами... що ж, з ними ще доведеться воювати. Сезон довгий.