Йому назавжди 13. Історія юного боксера, чиє життя та мрії розбомбила росія в Маріуполі

У кожного чемпіона є своя історія. Історія Назара Зуя, 13-річного боксера з Донеччини, обірвалася, так і не розпочавшись. Її фінальним акордом став гул російського літака і вибух авіабомби над Маріуполем. Це сталося рівно чотири роки тому, 11 березня 2022 року.

Назар, як і тисячі українських дітей, мав свої мрії. Спочатку бокс у рідній Макіївці, потім футбол у Маріуполі, друзі, музика, восьмий клас... Звичайне життя, яке "рускій мір" вирішив "звільнити" від майбутнього. Коли почалося повномасштабне вторгнення, їхня квартира на вулиці Купріна стала пасткою. Вибиті вікна, пожежа в сусідньому під'їзді. Родина — Назар, мама Ірина та тато Сергій — схопила найнеобхідніше і пішла шукати порятунку.

Вони сподівалися знайти прихисток у будівлі «Маріупольтепломережі», але там вже не було місця. Доля, чи то пак сліпий випадок, привела їх у підвал житлового будинку №127 на проспекті Миру. Місце, яке мало стати порятунком, виявилося братською могилою.

11 березня, близько шостої ранку. На цей будинок російські нелюди скинули авіабомбу. Мама, тато і їхній 13-річний син загинули миттєво. Разом. Їх знайшли під уламками плити, яка обірвала три життя в одну секунду.

Тітка хлопчика, Світлана, пізніше розповідала про найстрашніше — упізнання. Про те, як санітар у морзі першим дістав тіло її племінника... «Я боялася, що не впізнаю Назара, сестру Ірину та її чоловіка Сергія, адже два роки не бачилися… На моїх рідних упала плита, вони загинули миттєво». Ці слова — вирок не лише вбивцям, а й усій цій війні.

У Назара Зуя залишились бабуся, дідусь, тітка, брат. І пам'ять. Пам'ять про хлопчика, який любив бокс і футбол, але так і не встиг виграти свій головний бій — бій за життя. Йому назавжди залишиться 13. ️