Чемпіон, що обрав окоп замість рингу. Історія Максима Галінічева, пам'ять про якого намагається стерти МОК

Є історії, від яких стискається серце. Історії про вибір, який неможливо осягнути. Максим Галінічев мав збирати олімпійські медалі та підкорювати світові ринги. Натомість він обрав окоп, автомат і боротьбу за свою землю. І назавжди залишився 22-річним героєм, чия історія — це не просто трагедія, а й ляпас усьому байдужому світу.

Згадайте ці регалії: чемпіон Європи серед молоді 2017-го, чемпіон Європи 2018-го, срібний призер Юнацьких Олімпійських ігор 2018-го. Хлопець із Шостки, який почав боксувати в десять років, впевнено йшов до вершин. Його чекали великі контракти, слава і світло софітів. Але у 2022 році в його дім прийшла велика війна.

І Максим зробив свій вибір. У травні 2022-го він не поїхав у безпечне місце тренуватися, а пішов добровольцем у 25-ту окрему повітрянодесантну бригаду. Це не був імпульсивний вчинок. Це була позиція. Він отримував поранення, лікувався і знову повертався на фронт. Двічі. Бо чемпіони не здаються ні в рингу, ні в бою за власну країну.

10 березня 2023 року його шлях обірвався. Під Кремінною на Луганщині Максим Галінічев загинув. Він віддав найцінніше, що мав — своє майбутнє. Вже посмертно, у березні 2024-го, його нагородили орденом «За мужність» III ступеня. Нагорода знайшла героя, але не змогла його повернути.

А тепер — вишенька на торті цинізму. Міжнародний олімпійський комітет, той самий, під егідою якого Максим здобував медалі, заборонив скелетоністу Владиславу Гераскевичу використовувати шолом із зображенням загиблих спортсменів. Включно з Галінічевим. Розумієте? Їхня «олімпійська родина» не хоче бачити обличчя тих, хто загинув, захищаючи право своєї країни на існування. Мабуть, це псує їм апетит та заважає вести бізнес як завжди.

Та скільки б чиновники у дорогих костюмах не намагалися затерти пам'ять, їм це не вдасться. Бо є речі, сильніші за бюрократичні заборони. Є подвиг. І є Максим Галінічев — чемпіон, який став воїном. І залишився ним назавжди.