Магія? Ні, просто «Реал». Мадрид вириває перемогу в «Сельти» на 94-й хвилині

Є такі вечори, коли здається, що справедливість існує. Коли скромна команда з Віго 93 хвилини стримує натиск мадридського гранда, б'ється за кожен м'яч і вже бачить у своїх руках таку бажану нічию. Стадіон «Балаїдос» гудів, передчуваючи сенсацію. А потім настала 94-та хвилина. І «Реал» зробив те, що «Реал» робить завжди — вкрав шоу, надію і три очки.

А починалося все для «вершкових» досить оптимістично. Вже на 11-й хвилині Орельєн Тчуамені, здавалося, задав тон усьому матчу, відкривши рахунок. Мовляв, розслабтеся, хлопці, далі все буде за планом. Але «Сельта» виявилася міцним горішком. Вже за чверть години Борха Іглесіас відновив паритет, змусивши Тібо Куртуа діставати м'яч із сітки і нагадавши, що легкої прогулянки у Віго не буде.

Далі гра перетворилася на справжню битву характерів. «Реал» володів ініціативою, але «Сельта» відчайдушно захищалася, час від часу гостро відповідаючи. Йшов час, рахунок 1:1 на табло застиг, як вирок, що влаштовував господарів і відверто дратував гостей. Здавалося, що саме так все і закінчиться. Але ж ми говоримо про «Реал», чи не так?

Розв'язка, як у голлівудському трилері, настала в компенсований час. На 90+4 хвилині Федеріко Вальверде наважився на удар, м'яч знайшов рикошет і зрадницьки залетів у ворота «Сельти». Тиша на трибунах, розпач на обличчях гравців у блакитних футболках і переможний крик мадридців. Це було жорстоко, драматично і, погодьтеся, дуже в стилі команди Анчелотті.

А що ж наш Андрій Лунін? Український голкіпер спостерігав за цією драмою з найкращих місць — лави для запасних. Цього вечора Карло Анчелотті довірив місце у воротах Тібо Куртуа, тож Андрію залишилося лише співпереживати. Хоча, можливо, і добре, що не йому довелося пропускати такий прикрий гол на останніх секундах.