Спорт поза совістю: як світові чиновники продають Україну за криваві російські гроші
paralympic.org.ua - SPORT.UA
Міжнародні спортивні федерації одна за одною ухвалюють ганебні рішення на користь росії. Від заборони української форми до повернення Z-патріотів — розбираємо, як великий спорт перетворився на інструмент відбілювання репутації агресора.
У великому театрі світового спорту, де совість, здається, давно продана за оптову ціну, розіграли чергову виставу абсурду. Головні ролі виконали поважні функціонери з Міжнародного паралімпійського комітету (МПК). Вони з серйозним обличчям заборонили українським паралімпійцям форму із зображенням карти України. Причина? Це, бачте, «політичне гасло» та «повідомлення, пов'язане з національною ідентичністю».
А тепер затамуйте подих. У той самий час, коли карта суверенної держави, на яку напали, стає «забороненим контентом», той самий комітет всерйоз розглядає допуск росіян та білорусів на Паралімпіаду-2026. І не просто допуск, а з прапорами та гімнами. Тобто, країні-жертві не можна показувати свої загальновизнані кордони, а представникам режимів-терористів – будь ласка, повний набір національної символіки. Це вже навіть не подвійні стандарти. Це моральне дно, пробите з розгону.
Думаєте, це одиничний випадок? Як би не так. На шахівниці теж розігрують дивні партії. Міжнародну федерацію шахів (ФІДЕ) очолює, хто б ви думали? Колишній віце-прем'єр росії Аркадій Дворкович. Людина, яка, мабуть, так любить «спорт поза політикою», що нещодавно потрапила під українські санкції. Його відомство спершу повернуло в рейтинг зрадника України та Z-патріота Сергія Карякіна, а потім ще й позначило Севастополь російським містом. Згодом, звісно, все списали на «технічну помилку». Класика. Осад, як то кажуть, залишився.
Але вишенька на цьому торті лицемірства – це, звісно, голова ФІФА Джанні Інфантіно. Цей добродій нещодавно видав геніальну думку: мовляв, відсторонення росії «нічого не дало» і «лише сприяє більшій ненависті». Серйозно? Більшій ненависті, ніж коли на твоє місто летять російські бомби? Мабуть, у затишних кабінетах Цюриха логіка працює якось інакше. Або ж щедрі «пожертви» з москви мають властивість викривляти не тільки простір, а й моральні орієнтири.
Все це – не випадковості. Це свідома політика відбілювання репутації агресора. Кожен допущений до змагань росіянин, кожен прапор, кожен гімн – це ще один цвях у труну міжнародного права. Це створює для світу ілюзію, що росія – нормальна країна, з якою можна мати справу. Але ми знаємо правду. І ця ілюзія, створена на кривавих грошах, так само смертоносна, як і «шахеди» в нашому небі.
