Центральний захисник, який не пропустив ворога. Історія 23-річного футболіста, розстріляного на Житомирській трасі

Йому було всього 23. У його житті було дві великі любові: футбол і тварини. Він ганяв м'яча на позиції центрального захисника, а у вільний час рятував чотирилапих у власній ветклініці. Здавалося, попереду ціле життя, сповнене мрій та планів. Але 24 лютого 2022 року росія прийшла на його землю, і Михайло Бойченко, засновник бучанського ФК «Фенікс», зробив свій вибір. Він став на захист рідної Київщини.

Футбол для Михайла був не просто хобі. Ще підлітком, у 2013-му, він став одним з тих, хто створив з нуля аматорську команду «Фенікс» у рідній Бучі. Символічна назва, чи не так? Він був не лише гравцем, а й одним з менеджерів клубу — справжнім лідером, який жив своєю справою. На полі він був непоступливим оборонцем, який не давав спуску нападникам. Як виявилося, не лише на футбольному.

Коли російські колони сунули на Київ, Михайло без вагань приєднався до добровольчого формування. Блокпост, чергування, зброя в руках — такою стала його нова реальність. А потім зв'язок зник. Дні болісної невідомості, коли друзі та рідні до останнього чіплялися за надію. Коли так хотілося вірити в диво, але його не сталося.

Його розстріляний автомобіль знайшли пізніше на Житомирській трасі, між селами Мила та Дмитрівка. Там, в машині, разом з побратимами, центральний захисник Михайло Бойченко прийняв свій останній бій. Він не пропустив ворога далі. Ціною власного життя.

Михайла поховали 11 травня 2022 року. Посмертно він отримав медаль «За оборону рідної держави» та звання «Почесний громадянин міста Ірпінь». На будинку в Бучі, де він жив, тепер висить меморіальна дошка. Це не просто шматок граніту. Це нагадування про ціну нашої свободи. І про хлопця, який любив футбол, рятував тварин і до останнього подиху захищав свій дім.