«Ні, ні, ні!»: Міжнародні чиновники злякалися мапи України на формі наших паралімпійців

Здається, у кабінетах Міжнародного паралімпійського комітету (МПК) знайшли нового головного ворога спорту. І це не допінг, не корупція і навіть не російська агресія. Це – географічна мапа України. Так, вам не почулося. Форму наших паралімпійців для Зимових Ігор-2026, яка «кричала» про цілісність нашої країни, визнали «політичною» і заборонили. «Ні, ні, ні – так не піде!» – суворо заявили чиновники, мабуть, переплутавши атлас із політичною агіткою.

Про цей театр абсурду розповів президент Національного паралімпійського комітету України Валерій Сушкевич. За його словами, дизайн від відомого майстра Віктора Анісімова був не просто красивим, а й глибоко символічним. На ньому була «глобалізована» мапа України, яка нагадувала світу, що Україна – єдина і неподільна, з усіма своїми територіями. Але для МПК це виявилося занадто радикально. Мабуть, зображення суверенної держави у її міжнародно визнаних кордонах – це тепер екстремізм.

Сушкевич не приховує гіркоти і вбачає у цьому рішенні «нову хвилю лояльності до 'раші'». Він нагадав, як важко було «пробити» форму для літньої Паралімпіади в Парижі, яка мала елементи кольору хакі. Але зараз, за його словами, у міжнародних кабінетах з'явилися «суб'єкти», які пильно стережуть, аби Україна, не дай Боже, не заявила про себе як про жертву агресії. Схоже, «нейтральність» у їхньому розумінні – це коли ти мовчки погоджуєшся з окупацією власних земель.

І поки бюрократи грали у свою «велику політику», українській команді довелося влаштувати справжній логістичний квест. Нову, «безпечну» для ніжних очей чиновників форму, довелося терміново виготовляти і відправляти автобусом до Італії, де вже тренуються наші спортсмени. Замість того, щоб спокійно готуватися до змагань, хлопці та дівчата чекали на посилку з новою екіпіровкою. Ось така вона, турбота про атлетів від МПК.

Зимові Паралімпійські ігри в Мілані та Кортіна-д’Ампеццо пройдуть з 6 до 15 березня. І наші спортсмени вийдуть на старти. Але свою першу битву – битву за право бути українцями навіть на формі – їм довелося дати задовго до першого змагального дня. І, на жаль, не на спортивній арені, а в чиновницьких коридорах.