Фінт Лужного і 100 голів від 9-річного хлопця: як у "Динамо" досі кують характери за заповітами Лобановського

Кожен український вболівальник у глибині душі мріє про одне: побачити нового Шевченка. Але звідки вони беруться, ці нові Шевченки? Чи існують ті самі легендарні "конспекти Лобановського" для шестирічних, чи сьогодні все вирішують модні іспанські методики? Ми вирішили зазирнути за лаштунки динамівської "фабрики зірок" і дізнатися у її директора Олександра Іщенка, чи працює досі стара магія.

Виявляється, на самому початку ніхто не мучить дітей складними тактичними схемами. Головний принцип для малечі, яка вперше одягає футболку з ромбом, звучить майже анархічно: "приватизуй м'яч – не віддам нікому й нізащо!". Спочатку – егоїзм, індивідуальність, радість від володіння м'ячем. І лише потім, коли очі вже горять, з цього "броунівського руху" тренери починають ліпити команду. Звучить напрочуд здорово на тлі тотальної тактичної зацикленості сучасного футболу.

Але ж як щодо європейського досвіду? О, його теж намагалися впровадити. Пан Іщенко з легкою іронією згадує, як запрошували до академії іспанських фахівців. Вийшов класичний культурний конфлікт. Гості з сонячної Іспанії, здається, не врахували, що українські діти ростуть не в кліматі Барселони, і їхні м'язи дещо інші. Та головне – іноземці чомусь ігнорували такі священні для нашого футболу речі, як удари здалеку та гра головою. Тож з тікі-такою без доброї старої "гармати" якось не склалося.

І тут ми підходимо до головного – спадщини Метра. Іщенко нагадує, що навіть зірки Лобановського годинами шліфували базові елементи після тренувань. А потім ділиться справжнім скарбом – історією про улюблений фінт Олега Лужного. Коли Валерій Васильович запитав про це тренерів, усі замовкли. "Фінт дуже простий, – посміхнувся тоді Лобановський. – Кидає Олег м'яч праворуч і – помчав! Але! Помчав як на першій хвилині, так і на 120-й!". Ось він, той самий код "Динамо" – невтомна праця, про яку, як натякає директор, сучасним вінгерам залишається лише мріяти.

Можна подумати, що це все лірика та ностальгія. Але факти – річ уперта. Циганков, Миколенко, Забарний, Ванат – усі вони пройшли цю школу. Близько 60 випускників академії сьогодні грають у клубах УПЛ. Це, на хвилиночку, кілька повноцінних команд. Тож "фабрика" працює, і працює вельми ефективно.

А майбутнє? Воно виглядає ще цікавішим. Поки ми згадуємо легенд, 9-річний хлопець на ім'я Артем Ільченко просто робить свою справу. Цей "природжений форвард" минулого року забив... понад 100 голів! Сто. Голів. Можливо, поки світ шукає нового Мессі, справжня гольова машина росте саме в Києві, засвоюючи той самий простий "фінт" Олега Лужного.

Отже, рецепт нового Шевченка – це не запилений конспект і не модна закордонна методичка. Це характер, дисципліна і шалена працездатність, загорнуті у фірмовий девіз: "Вір у себе – рухайся вгору і вперед!". Схоже, дух великого Метра все ще витає над Нивками, і він, як і раніше, кує чемпіонів.