Мріяв про дім у Маріуполі, а знайшов там вічний спокій. Пам'яті "Сектанта" – воїна з трибуни "Металіста"

Ol Ol 28 лютого, 9:01
Мріяв про дім у Маріуполі, а знайшов там вічний спокій. Пам'яті "Сектанта" – воїна з трибуни "Металіста"

Фото з соцмереж. Дмитро Лінський - Sport.ua

00 хв

Весна 2022-го мала стати для снайпера "Азова" Дмитра Лінського часом весілля та купівлі будинку в Маріуполі. Натомість вона принесла смерть у боях за це місто. Історія фаната "Металіста", який віддав життя за Україну і повернувся додому лише через два роки.

Джерело: Sport.ua

Навесні 2022-го Дмитро Лінський планував одружитися. Купити будинок у Маріуполі. Виховати з пасинка, якого любив як рідного, чемпіона світу з боксу. Це мало бути життя, сповнене сонця, любові та мирних планів. Але у долі, точніше у російських окупантів, були свої, криваві плани. 28 лютого 2022 року, за кілька днів до весни своєї мрії, 27-річний снайпер "Азова" загинув у боях за Маріуполь.

Його шлях воїна почався не в окопі, а на фанатській трибуні харківського "Металіста". Як і для тисяч ультрас, для Дмитра з позивним "Сектант" любов до України була невіддільною від любові до свого клубу. Тому коли країна покликала, він не вагався. Революція Гідності, потім "Азовський рух", і з 2016-го – служба у полку "Азов". Він знав, що велика війна неминуча, і готувався до неї, поки інші жили мирним життям.

Реклама

"Сектант" був не просто солдатом, він був профі. Снайпер, який зачитувався книгами з тактики, стрибав з гелікоптера і мріяв про змагання зі стрільби. Його улюблений фільм – "Американський снайпер". Та за цією військовою виправкою ховалася людина, яка надзвичайно болісно сприймала кожну втрату. Смерть побратима "Баррета" у 2018-му змінила його, запаливши в очах жагу помсти за кожного, кого забирала війна.

Того лютневого вечора він виконував бойове завдання у Маріуполі. Останнє, що почула від нього кохана по телефону: "Все буде добре, я завжди з тобою!". Гірка іронія долі – ці слова стали його прощанням. Між 17:00 та 18:00 серце воїна, батька, коханого сина і чоловіка зупинилося назавжди.

Його тіло вдалося повернути лише через два роки. Два роки пекельного очікування для родини. Лише в червні 2024-го з Дмитром попрощалися спочатку в Києві, а потім поховали на Алеї Слави у рідному Краснограді. Він мріяв про дім у Маріуполі, а повернувся додому, щоб навіки спочити в рідній землі. Герой, який назавжди залишиться 27-річним.

Новини Публікації