Чемпіони світу? Посуньтеся! Збірна України, попри втрати, готується до битви з Іспанією

На горизонті маячить грізна іспанська баскетбольна армада, дворазові чемпіони світу, які звикли дивитися на всіх згори. А що ж наша збірна? А наша збірна підходить до цього протистояння, м'яко кажучи, не в оптимальному складі. Домашнє завдання з травмами виконано на відмінно: команді не допоможуть ключовий захисник Іссуф Санон та центровий Максим Кличко. Здавалося б, час посипати голову попелом, але не в цьому випадку.

На авансцену виходить форвард Іван Ткаченко, який, схоже, не читав букмекерських прогнозів. Замість скарг на долю — холоднокровний аналіз. «Нам звичайно важко через травму Юсуфа Санона, тому що він основний гравець», — визнає він, але тут же знаходить вихід. Мовляв, є Віталій Зотов, є Олександр Ковляр, якось розберуться. Це вам не паніка, а впевненість у власних силах, навіть коли їх стало трохи менше.

А ось тут починається найцікавіше. Коли мова заходить про настрій, прагматизм Ткаченка перетворюється на справжній вогонь. «Всі хочуть перемогти дворазових чемпіонів», — кидає він, і в цих словах відчувається не просто бажання, а спортивна лють. Це вже не про тактику, це про характер. «Будемо битися за кожного з нас, за країну. Ми не можемо грати без настрою і без самовіддачі». І після таких слів якось уже не так важливо, хто там чемпіон, а хто — андердог.

Щоправда, історія стосунків з іспанцями додає драми. Статистика — річ уперта і, на жаль, не на нашу користь. Шість зустрічей і лише одна-єдина перемога, здобута ще у 2018 році. Чи можна зламати таку невтішну традицію, граючи без кількох лідерів? Ткаченко вважає, що так: «Шанси є завжди – все залежить від бажання, а воно у нас велике».

Що ж, перевірити силу цього бажання ми зможемо зовсім скоро. 27 лютого «синьо-жовті» проведуть свій номінально домашній матч у Ризі, а вже 2 березня завітають у гості до іспанського Ов'єдо. Залишається лише вболівати і сподіватися, що вогонь в очах наших хлопців виявиться яскравішим за блиск чемпіонських медалей суперника.