Неможливе? Просто італійське: "Аталанта" змусила Європу аплодувати, повторивши подвиг "Роми" та "Юве"

Здавалося, для "Аталанти" все скінчено. Після холоднокровної поразки 0:2 в Дортмунді від місцевої "Боруссії" лише найвідданіші фанати з Бергамо вірили в диво. Уся футбольна Європа, позіхаючи, вже списала хлопців з рахунків, готуючись до чергового прагматичного проходу німецької машини. Але, схоже, в самій Італії не читали букмекерських прогнозів і не вірили в логіку. Там вірили в характер.

Те, що сталося на полі в матчі-відповіді, було не просто футболом. Це була чиста, дистильована італійська пристрасть, помножена на тактичну винахідливість. Рахунок 4:1 на табло — це не сухі цифри. Це історія про те, як команда, притиснута до стіни, знайшла в собі сили не просто відбитися, а розтрощити суперника, перетворивши безнадійні 0:2 на тріумфальні 4:3 за сумою двох матчів. Стадіон ревів, Дортмунд був у шоці, а "Аталанта" крокувала далі.

І ось тут починається найцікавіше. Цей камбек — не просто локальний успіх. "Аталанта" офіційно увійшла до елітного, майже закритого клубу італійських чарівників. До цього вечора лише двом командам з Апеннін вдавалося пройти далі в плей-оф Ліги чемпіонів, програвши перший матч з різницею у два чи більше м'ячі. Пам'ятаєте ту казку від "Роми" у 2018-му, коли вони після 1:4 відправили додому саму "Барселону" з рахунком 3:0? Або як роком пізніше "Ювентус" на чолі з розлюченим Роналду перетворив 0:2 від "Атлетіко" на 3:0? Тепер у цій поважній компанії є і "Аталанта".

Так, команда з Бергамо стала лише третьою. Але в цьому "лише" і криється вся велич моменту. Вони довели, що італійський футбол — це не тільки про захист і тактику. Це про серце, про драму і про здатність творити дива, коли в тебе вже ніхто не вірить. Чудовий вечір, чудова історія.