Ордени для тих, хто вже не повернеться з бою: Україна вшановує своїх героїв спорту

Є нагороди, які вручають під оплески на п'єдесталі, коли на шиї чемпіона виблискує золото. А є ті, що приходять у тиші, коли героя вже немає з нами. Саме такі, найважчі нагороди, президент Зеленський вручив посмертно трьом українським спортсменам. Орден «За заслуги» III ступеня — сухий офіційний рядок, за яким стоять три обірвані життя і безмежна мужність.

Кікбоксер національної збірної Роман Головатюк звик перемагати на рингу. Але коли ворог прийшов на нашу землю, він без вагань змінив рукавички на зброю і пішов добровольцем у Сили спеціальних операцій. Свій останній бій він прийняв 29 серпня 2024 року. Бій, де не було рефері та раундів, лише боротьба за свободу.

Олексій Хабаров — майстер кульової стрільби, чия рука не здригалася на чемпіонатах України та Європи. Його точність була легендарною. Він міг би й далі тренувати нових чемпіонів, але обрав захист країни. 20 серпня 2025 року його серце зупинилося на пекельному Покровському напрямку. Його обличчя тепер — не просто спогад, а символ на «Шоломі Пам’яті» олімпійця Владислава Гераскевича.

Михайло Цап був зіркою гандболу. Чемпіон України, володар Кубка Ізраїлю, він знав смак перемог у різних країнах. Та коли почалося повномасштабне вторгнення, він обрав іншу роль — рятувати життя, ставши бойовим медиком. Іронія долі — він загинув 24 лютого 2024 року, у другу річницю великої війни, поблизу Луганського на Донеччині. Замість того, щоб закидати м'ячі, він до останнього виносив з поля бою побратимів.

Ці ордени — не просто метал. Це знак, що їхня жертва не була марною. Вони більше не вийдуть на старт і не піднімуться на п'єдестал, але назавжди залишаться в пантеоні українських героїв. Вічна пам'ять чемпіонам.