Дортмундське диво на 95-й хвилині: як "Боруссія" вирвала нічию з пащі "биків"

Уявіть собі картину. "Ред Булл Арена" вже святкує. Йде п'ята додана хвилина, господарі ведуть 2:1, і до фінального свистка залишаються лічені секунди. Фанати "Лейпцига" вже відкривають переможне пиво, а вболівальники "Боруссії" з гіркотою гортають стрічку новин. Поразка здається неминучою, як схід сонця. Але у футболу, на щастя, свої закони фізики та драматургії.

А починалося все для дортмундців просто жахливо. Перший тайм перетворився на персональне пекло, де в ролі головного ката виступив Крістоф Баумгартнер. На 20-й та 39-й хвилинах він двічі розписався у воротах гостей, і "бики" пішли на перерву з таким виглядом, ніби справу вже зроблено. 2:0 – здавалося, це вирок.

Друга половина почалася з проблиску надії. На 50-й хвилині м'яч незграбно залетів у ворота "Лейпцига" від свого ж гравця, Ромуло. Автогол? Подарунок долі? Можливо. Але час спливав, а рахунок не змінювався. Надії "Боруссії" танули, як сніг у квітні, і здавалося, що цей курйозний гол так і залишиться слабкою втіхою.

І ось вона, розв'язка. 90+5 хвилина. Коли навіть найзатятіші оптимісти вже змирилися з поразкою, на сцену вийшов Фабіу Сілва. Один удар, один момент, і м'яч тріпоче у сітці воріт "Лейпцига". 2:2! "Бики" не встигли навіть зрозуміти, що сталося, як пролунав фінальний свисток. Шок, тиша і розпач на одній половині поля. Нестримна радість та відчуття дива – на іншій.

Це була не просто нічия. Для "Боруссії" – це перемога характеру. Для "Лейпцига" – урок, що святкувати перемогу, поки суддя не дав фінальний свисток, трохи... необачно.