Олімпійська гнучкість: МОК виправдав Інфантіно за дружбу з Трампом, бо це все заради миру в Газі. Серйозно

У світі великого спорту, де політика, звісно ж, ні до чого, трапилася чергова дивовижна історія. Міжнародний олімпійський комітет, цей непорушний храм політичної нейтральності, вкотре продемонстрував дива гнучкості. Виявляється, президент ФІФА Джанні Інфантіно може сидіти поруч із Дональдом Трампом у яскраво-червоній кепці, що кричить «Голосуй за мене!», і це... абсолютно нормально. Олімпійські боги винесли вердикт: жодного порушення священної Хартії. А ви сумнівалися?

А як же вони пояснили цей цирк? Дуже просто. МОК, мовляв, зв'язався з ФІФА, а там з абсолютно серйозним обличчям заявили: пан Інфантіно був на «Раді миру» Трампа, щоб просувати «комплексну програму інвестицій у відновлення спорту в Газі». Благородна мета, слів немає. Який зв'язок між нею та кепкою «USA 45-47», що відсилає до президентських термінів Трампа, в МОК вирішили не уточнювати. Мабуть, це незручне питання. Головне, що така діяльність «повністю відповідає ролі міжнародної спортивної федерації». Шах і мат, критики.

Найкумедніше, що спочатку навіть у самому МОК хтось відчув докори сумління. Голова комісії атлетів МОК Кірсті Ковентрі припустила, що Інфантіно таки міг порушити принципи, і пообіцяла розслідування. Що ж, розслідування відбулося, і його результат ми бачимо: все в порядку, розходьтеся, нейтралітет врятовано. Обіцянка «залишатися політично нейтральними», схоже, означає просто заплющувати очі, коли це дуже зручно.

Та не будемо вдавати, що це випадковість. Для Джанні Інфантіно загравання з сильними світу цього — улюблений вид спорту. Згадайте, як він вручив Дональду Трампу спеціально засновану «Премію миру». Або його роздуми про те, що санкції проти Росії «не принесли результатів», тож, можливо, час повертати їхні команди. Пазл складається в доволі чітку картину, де «нейтральність» голови ФІФА має дуже специфічний, політично вигідний присмак.

Отже, що ми маємо в сухому залишку? МОК офіційно підтвердив: можна відкрито агітувати за кандидата в президенти на політичному заході, і це не буде порушенням, якщо паралельно бурмотіти щось про «розвиток спорту». Це просто майстер-клас з лицемірства. А нам, глядачам, залишається лише дивуватися: якщо це не політика, то що тоді, в біса, політика?