Не Олімпіада, а гонка озброєнь: Окіпнюк про космічний рівень фрістайлу та українські реалії

Десяте місце. Це не провал, але й не привід для шампанського. Саме на цій позиції зупинився український фрістайліст Олександр Окіпнюк, спостерігаючи, як шістка найкращих відправляється у суперфінал боротися за медалі. І в цей момент, коли адреналін ще не охолов, а розчарування вже підступає, народжуються найщиріші думки.

«Порівняно з минулими Іграми, усі максимально ускладнюють стрибки», — констатує Олександр. І це не просто слова. Це діагноз сучасному спорту. Лижна акробатика перетворилася на справжню гонку озброєнь, де спортсмени щоразу підіймають планку складності до космічних висот. Здається, закони фізики для них — лише рекомендація, а не суворе правило. «Не знаю, що буде на наступній Олімпіаді», — додає Окіпнюк, і в цій фразі відчувається не стільки інтрига, скільки тривога.

І поки одні штурмують космос, українські реалії б'ють боляче. Наша головна медальна надія, Дмитро Котовський, двічі невдало приземлився ще у кваліфікації. Це спорт, скажете ви. Так, це спорт. Жорстокий, де між тріумфом і падінням — лише одна мить і кілька градусів нахилу. І поки ми згадуємо єдине «срібло» Абраменка з минулих Ігор, світ фрістайлу мчить уперед із шаленою швидкістю.

Втім, навіть у залізних спортсменів є нерви. Окіпнюк зізнається, що постійні переноси змагань таки додали сивого волосся: «Трохи вплинув переніс старту... я тоді гірше спав». Прості людські емоції, які нагадують, що за неймовірними стрибками стоять не роботи, а звичайні хлопці, які теж хвилюються і погано сплять. Але емоції пережито, і тепер усі думки про завтра.

«Завтра командні змагання, перед ними треба буде гарно виспатись», — підсумовує Олександр. І це єдиний правильний настрій. Можливо, саме там, пліч-о-пліч, українцям вдасться дати бій у цій «холодній війні» стрибків. А поки що залишається лише побажати нашим хлопцям добре виспатись. Бо завтра знову в бій.