«Вмру так вмру, але буду викладатися»: крик душі українського лижника після невдачі

Є поразки, які просто фіксують у протоколі. А є ті, що рвуть душу. Для українського лижного двоборця Олександра Шумбарця 31-ше місце в індивідуальній гонці стало саме таким. Це не просто цифра, а крок назад у порівнянні з попереднім, 30-м результатом. І, судячи з його слів, це болить.

Що пішло не так? Здається, все. «Твердий сніг», через який на спусках ноги просто кам'яніли. Моральний удар від невдалого стрибка, який був «не його» і значно гіршим за ті, що він показував перед Іграми. «Дуже важко було і морально... Пожалкував, що не вийшов стрибок», — з гіркотою визнає спортсмен. Це історія не про поганий день, а про те, як мрія розбивається об жорстоку реальність та «свої нюанси» великого спорту.

Але саме в такі моменти народжуються справжні бійці. Коли журналісти запитали про плани на командний спринт, Шумбарець видав фразу, яка варта більше за будь-яку медаль: «Буду викладатися на максимум. Вмру так вмру, але буду викладатися». Це не просто обіцянка. Це клятва. Крик душі людини, яка готова залишити на трасі абсолютно все заради шансу на реабілітацію.

Додаткової драми додає той факт, що на фініші Олександра обійшов інший українець — Дмитро Мазурчук. Тепер у них є шанс поборотися разом. Командний спринт відбудеться вже у четвер, 19 лютого. І після таких слів ми просто зобов'язані вболівати за хлопців, які готові померти, але викластися на повну.