Крик, що розрізав тишу: Левченко про трагедію Зінченка, яка стала ударом для всього українського футболу

Цей вечір мав стати для Євгена Левченка святом. Особисте запрошення від Олександра Зінченка, місце на стадіоні, очікування яскравої гри... Але доля, ця примхлива пані, мала свої, значно жорстокіші плани. Замість футбольного спектаклю Левченко, як і мільйони українців, побачив те, від чого холоне кров: падіння, нелюдський крик і обличчя, спотворене болем. Трагедія, що розгорнулася в прямому ефірі.

«Я шокований, мені боляче», – ледь добирає слова колишній гравець збірної України в розмові з нідерландськими журналістами. Левченко одразу зрозумів, що це не симуляція, не ігровий епізод. «Я знаю Алекса як бійця, і я одразу зрозумів: тут щось не так». Це був крик справжнього болю, а не акторська гра. Крик людини, чия мрія, можливо, розбилася в ту саму секунду.

Іронія долі в цій ситуації просто вбивча. Зінченко так прагнув цього переходу в «Аякс», робив усе можливе, щоб опинитися в Амстердамі. Клуб, у свою чергу, теж доклав максимум зусиль, щоб отримати українця. І ось, коли все, здавалося б, склалося ідеально, – цей фатальний епізод. «Величезне розчарування» – це, мабуть, найм'якіше визначення для емоцій гравця, клубу та вболівальників зараз.

Але ця травма – не лише особиста драма Олександра та проблема «Аякса». Це, як влучно зазначив Левченко, «справжній удар для всього українського футболу». Збірна України втрачає не просто гравця, а лідера, людину з колосальним досвідом та організаторськими здібностями. Втрачає того, на кого рівняються молоді гравці. І зараз залишається лише співчувати Алексу і сподіватися, що цей боєць зможе повернутися ще сильнішим.