Олімпійське лицемірство: за Палестину – відсторонення, за Україну – повна заборона

Ласкаво просимо до великого театру олімпійської «нейтральності», де гасло «спорт поза політикою» повторюють як мантру, а реальність малює значно цинічнішу картину. Останній акт цієї трагікомедії розгорнувся в сонячній Італії, де організатори зимової Олімпіади-2026 вирішили дати урок політичної коректності. Щоправда, урок вийшов дуже вибірковим.

Сцена: сувенірна крамниця в Кортіні. Дійові особи: група ізраїльських уболівальників та один надто завзятий працівник. Відчувши напад геополітичного запалу, продавець вирішив, що найкращий спосіб підтримати справу — це неодноразово кричати «Вільна Палестина» на адресу відвідувачів. Реакція виявилася безцінною. Ізраїльський фанат, з прапором на сумці, не поліз у бійку. Натомість він видав порцію чистого сарказму: «Це Олімпіада... Добре, молодець, ти це зробив, ти 'визволив' Палестину, гарна робота». Абсурдність ситуації в одній фразі.

Організатори, звісно, зреагували миттєво. Працівника-активіста відсторонили від роботи. Чи звільнять його остаточно, чи просто дали час подумати над своєю поведінкою — невідомо. Але сам факт показового покарання за «недоречні особисті погляди» змушує голосно розсміятися. Або заплакати. Особливо, якщо ти українець.

А тепер згадаймо інший бік олімпійської «аполітичності». Той самий Міжнародний олімпійський комітет, який так суворо карає за гасла про Палестину, категорично заборонив нашому скелетоністу Владиславу Гераскевичу виступати в шоломі із зображенням загиблих українських атлетів. А фрістайлістці Катерині Коцар не дозволили напис «Be brave like Ukrainians». Виходить, кричати про один конфлікт — це порушення, за яке карають. А нагадувати про тисячі вбитих у твоїй країні — це взагалі табу, за яке погрожують дискваліфікацією.

Ось така вона, олімпійська справедливість. Вибірково сліпа і дивовижно гнучка. Можна скільки завгодно говорити про мир та єдність, але коли доходить до справи, виявляється, що є «правильні» політичні жести, а є «неправильні». І, на жаль, для олімпійських чиновників пам'ять про вбитих українців, схоже, потрапила до другої категорії.