Гроші, політика і ганьба: як МОК показав своє обличчя, а олімпійці почали прозрівати

«Сьогодні мені соромно». Ці слова належать не політику чи активісту, а дворазовій учасниці Олімпійських ігор, латвійській саночниці Уллі Зірне. Соромно не за програш чи помилку на трасі. Соромно за саму систему, яка колись здавалася їй «найчистішою формою спорту». Здається, рожеві окуляри, які так старанно роздає Міжнародний олімпійський комітет, почали тріскатися. І тріщина пішла з України.

Причиною такого емоційного вибуху став черговий «геніальний» хід від МОК. Українського скелетоніста Владислава Гераскевича просто не допустили до змагань напередодні ОІ-2026. Причина? Його шолом. Шолом, на якому зображені загиблі українські спортсмени – ті, чиє життя обірвало повномасштабне вторгнення росії. Для олімпійських чиновників, вочевидь, пам'ять про вбитих атлетів є більшим порушенням «нейтралітету», ніж присутність на змаганнях представників країни-агресора.

Уявіть собі цю картину: Влад з батьком прибувають на трек, готові боротися, а їм просто вказують на двері. Дискваліфікація. Акредитацію забрати! Щоправда, потім, мабуть, зрозумівши всю абсурдність ситуації, акредитацію повернули. Але осад, як то кажуть, залишився. І цей осад виявився настільки гірким, що змусив заговорити навіть тих, хто зазвичай мовчить.

І тут на сцену виходить Улла Зірне. Її пост – це крик душі спортсменки, яка побачила, що за яскравими вогнями та прапорами ховається цинічна машина, «керована політикою, ієрархією та грошима». Система, де спортсменів «використовують як інструменти», а «олімпійська мрія» – це просто добре проданий продукт. «Хто отримує найбільшу вигоду? Рідко коли це спортсмен», – риторично запитує вона.

«Настав час почати ставити її під сумнів», – закликає латвійка. І, схоже, вона не самотня. Скандал з Гераскевичем став тим самим каталізатором, який змушує атлетів прозрівати. Адже спорт справді заслуговує на чесність. А спортсмени – на повагу. На відміну від деяких міжнародних організацій.