Шолом, який злякав олімпійських богів. Як МОК покарав українця за пам'ять, а зробив його світовим героєм
Історія про те, як один український скелетоніст та його шолом поставили на вуха весь Міжнародний олімпійський комітет. Про цинізм чиновників, мовчання «своїх» та перемогу, яка важливіша за будь-які медалі.
Вони таки наважилися. Лицеміри з Міжнародного олімпійського комітету, які роками гралися у «спорт поза політикою», нарешті скинули маски. Українського скелетоніста Владислава Гераскевича, який наважився вийти на старт у Шоломі Пам'яті, просто дискваліфікували. Рішенню передувала «душевна» розмова з президенткою комісії атлетів МОК Кірсті Ковентрі — тією самою, що колись не гребувала підтримкою зімбабвійського диктатора Муґабе. Виявляється, пам'ять — це небезпечно.
Вершиною цинізму стала пропозиція пані Ковентрі: мовляв, нехай батько Влада просто потримає шолом перед стартом. Це як запропонувати воїну не йти в бій, а просто помахати прапором здалеку. Гераскевичі, звісно, відмовились. Вони чекали на санкції, але, як і всі ми, до останнього не вірили, що «міністерство глибокої стурбованості» піде на такий крок під пильним поглядом усього світу. Та, схоже, ми їх недооцінили.
А де ж у цей час були «свої»? Де був голос Сергія Бубки, члена виконкому МОК? Чи хоча б заява президента НОК Вадима Гутцайта, який спромігся лише на констатацію факту про загрозу санкцій? Здається, старе совкове кодло ніколи не пробачає принциповості. Особливо тому, хто колись наважився вимагати розслідування співпраці того ж Бубки з окупантами. Рука руку миє, а честь, схоже, у вартість акредитації не входить.
Але сталося непередбачуване. Покаравши Гераскевича, МОК зробив його світовою зіркою. «Найважливіший атлет Олімпіади», — написав канадський транслятор CBC. Прізвище українця — на перших шпальтах світових ЗМІ. Президент Зеленський нагородив його Орденом Свободи. МОК хотів дискваліфікувати спортсмена, а натомість коронував героя.
І поки Влад боровся з бюрократичною гідрою, його колеги по збірній показали, що таке справжня солідарність. Наші санкарі посіли рекордне для України шосте місце в естафеті, а після фінішу стали на коліно й підняли шоломи вгору на знак підтримки Гераскевича. Ось він, справжній олімпійський дух, який не пропишеш у жодному статуті.
А що ж решта Олімпіади? Вона жила своїм життям. Італійка Федеріка Бріньоне вигризла золото в супергіганті на заледенілій трасі, яка «викосила» 17 (!) спортсменок. Її співвітчизниця Франческа Лоллобріджіда взяла друге золото в ковзанярському спорті. Американська сноуборд-королева Хлоя Кім сенсаційно програла 17-річній кореянці. Життя тривало, сповнене своїх драм.
Та цей день увійде в історію не рекордами на трасах, а рекордом цинізму з боку чиновників і рекордом гідності з боку одного українського хлопця. Історія точно розсудить, хто на цій Олімпіаді був справжнім чемпіоном. І для цього не потрібні ні секундомір, ні медаль.
