Кличко ставить хрест на олімпійській гордості: «Мені соромно за своє золото»

Бувають моменти, коли навіть найгучніші титули та найблискучіші медалі тьмяніють. Для легенди світового боксу Володимира Кличка такий момент настав. Його золота олімпійська медаль, колись символ абсолютної перемоги, тепер лежить на серці тягарем сорому. І винен у цьому не він, а ті, хто мав би берегти олімпійські ідеали як зіницю ока.

Іскрою, що запалила цю пожежу обурення, стала абсурдна дискваліфікація українського скелетоніста Владислава Гераскевича на Олімпіаду-2026. Причина? Його шолом із зображенням загиблого на війні друга виявився «занадто політичним» для кришталево чистого світу Міжнародного олімпійського комітету. Так, ви все правильно прочитали: пам'ять про вбитого українця — це політика, а присутність атлетів з країн-агресорів — це, мабуть, голуб миру. ️

Кличко, не добираючи слів, розніс цю лицемірну позицію вщент. «МОК каже, що це не політика, а спорт, але насправді це вже не Олімпійські ігри, а політична гра», — констатує Володимир. І тут важко не погодитись. Поки українські спортсмени гинуть, захищаючи свою землю, їхнім колегам з Росії та Білорусі, для яких «головне — перемога, а не участь», розстеляють червоні доріжки під нейтральними прапорами.

Здається, у Лозанні остаточно переплутали олімпійські ідеали з холодним бізнес-розрахунком. «Шоу має тривати», — немов кажуть нам чиновники МОК, дбаючи про свій імідж та гаманці спонсорів. Але Кличко тут, щоб нагадати те, що вони так хочуть забути: «Я тут, щоб сказати те, що вони не хочуть чути: насильство має припинитися».

І коли людина такого масштабу каже, що їй соромно за найвище спортивне досягнення, це вже не просто заява. Це вирок. Вирок системі, де обличчя загиблих героїв виявилися «занадто політичними» для їхнього великого спортивного свята.