Енфілд замовк: Холанд виконав вирок на 90+3 хвилині, вирвавши перемогу для Ман Сіті

Бувають матчі, які просто йдуть за сценарієм. А бувають такі, як цей. Вечір 8 лютого 2026 року на легендарному «Енфілді», де повітря було наелектризоване до межі. «Ліверпуль» та «Манчестер Сіті» влаштували справжню бійку, і коли табло показувало 90-ту хвилину, здавалося, що все скінчиться справедливою, хоч і трохи прісною нічиєю 1:1. Фанати вже подумки готувалися розходитись, обговорюючи втрачені моменти.

Але у великого футболу свої, часто жорстокі, закони. І ось вона, 90+3 хвилина. Свисток арбітра, що пролунав для господарів як вирок. Пенальті. Увесь стадіон затамував подих, а тисячі сердець на мить зупинилися. До м'яча підійшов він — холоднокровна машина для забивання голів, норвезький велетень Ерлінг Холанд. На його плечах — вага всього матчу, але в очах — лише крижаний спокій.

Удар. Потужний, точний, у лівий нижній кут. Треба віддати належне Аліссону — бразильський голкіпер вгадав напрямок, він кинувся, витягнувся у струну, майже... майже дотягнувся. Але це «майже» — найгірше слово у футболі. М'яч влітає у сітку, і невеличкий гостьовий сектор вибухає радістю, заглушаючи мертву тишу решти «Енфілда».

Ось так, одним ударом, драма перетворилася на трагедію для одних і тріумф для інших. 2:1 — «Манчестер Сіті» везе з Ліверпуля три очки, здобуті на прапорці. А «червоні»? Їм залишається лише розмірковувати про те, наскільки крихкою буває надія і наскільки безжальним може бути футбол. ‍