Зламаний язик, але незламний дух: чому німецька біатлоністка проміняла Олімпіаду на власний бізнес

Getty Images/Global Images Ukraine. Юліане Фрювірт - Sport.ua
27-річна німецька біатлоністка Юліане Фрювірт завершує кар'єру. Причина — не втома, а несподіваний успіх власного бізнесу, який вона почала після жахливої травми язика.
У світі великого спорту, де атлети йдуть до олімпійської мрії крізь біль і сльози, історія 27-річної німецької біатлоністки Юліане Фрювірт звучить як сюжет для голлівудської драми. Вона офіційно повісила гвинтівку на цвях. Але причина — не втома чи поразки. Причина — успіх. Настільки шалений, що спорт просто не витримав конкуренції.
Ще зовсім нещодавно всі думки Юліане були про Олімпійські ігри 2026 року. Вона, за її ж власним визнанням, не була «наділена найбільшим талантом», але компенсувала це залізною волею та готовністю працювати до сьомого поту. Проте доля, як відомо, має специфічне почуття гумору. Жахливий нещасний випадок, внаслідок якого спортсменка втратила частину язика, міг поставити хрест на всьому. Але натомість він відкрив нові двері.
Поки тіло загоювало рани, дух шукав новий виклик. Так народився її власний проєкт — Jule’s Coaching. І тут сталося те, чого не очікувала сама Фрювірт: її тренерський бізнес «вистрілив» потужніше за будь-яку гвинтівку. «Такого успіху я не очікувала», — чесно зізнається вона. Іронія долі: травма, що могла зламати її спортивну кар'єру, подарувала їй нову, ще успішнішу.
Останні дев'ять місяців перетворилися на справжнє пекло. Спроба поєднати виснажливі тренування професійної біатлоністки та керування бізнесом, що стрімко зростав, привела Юліане на межу вигорання. «Це була абсолютна межа можливостей», — пише вона, дякуючи друзям, які вчасно побачили небезпеку і, схоже, не раз казали їй: «Юліане, зупинись!».
І вона зупинилася. Рішення, яке збоку може здатися поразкою, для самої спортсменки стало «легким і правильним». Вона не програла біатлону, вона просто обрала інший шлях, де її працьовитість і завзятість знайшли ще краще застосування. «Чи досягла я в біатлоні всього, чого хотіла? Ні. Чи була б маленька Юліане... все одно гордою? Так», — підсумовує вона. І в цій чесності — вся її сила.
Тож, хоча ми більше не побачимо Юліане Фрювірт на засніжених трасах, її історія аж ніяк не закінчена. Вона просто перегорнула сторінку. Історія про те, як іноді найболючіший удар долі може виявитися квитком у нове, щасливе життя.



