Теніс на криваві гроші: українка Олійникова відмовилася тиснути руку угорці, що розважала росіян

Twitter. Олександра Олійникова - Sport.ua
Українська тенісистка Олександра Олійникова влаштує холодний прийом угорці Анні Бондар, відмовившись від рукостискання через її участь у турнірі в росії, профінансованому «газпромом». Це не просто спорт, це принципова позиція і урок моралі на корті.
На тенісному турнірі в румунському Клуж-Напоці назріває драма, яка набагато більша за спорт. 4 лютого на корт вийдуть українка Олександра Олійникова та угорка Анна Бондар. І ще до першого розіграшу відомо: традиційного рукостискання не буде. Олександра заявила, що не подасть руки суперниці, яка не погребувала взяти гроші у спонсорів російської агресії.
Причина — подія, що сталася у грудні 2022 року, коли повномасштабна війна вже палала на повну. Анна Бондар взяла участь у виставковому турнірі в росії під назвою «Трофеї Північної Пальміри». Звучить красиво, але є нюанс. Головним спонсором цього «свята спорту» виступив «газпром» — фінансовий стовп російської воєнної машини. Ті самі гроші, на які купують ракети, що летять в українські міста.
Олійникова у своїй заяві не добирає слів і проводить паралель, від якої холоне кров. Вона порівнює поїздку Бондар до росії з виступом на турнірі в нацистській Німеччині у 1941 році та отриманням гонорару ювелірними прикрасами вбитих у концтаборах євреїв. «Те саме зло – тільки 80 років потому», — жорстко констатує українка. Це вже не про спорт, це про базові людські цінності.
Втім, це не просто емоційний демарш. Олійникова залишає угорці шлях до примирення, хоч і дуже вузький. Вона готова потиснути руку Бондар у майбутньому, але за трьох умов: публічне визнання помилки, вибачення перед українським народом та чітке засудження російської агресії і особисто путіна. Звучить як ультиматум, але цілком справедливий.
Отже, 4 лютого на корті ми побачимо не просто тенісний матч. Ми побачимо, як велика війна вривається у великий спорт, змушуючи обирати сторону. І Олександра Олійникова свій вибір зробила. Тепер хід за Анною Бондар та, звісно, за тенісними організаціями, які так люблять говорити про «спорт поза політикою».



