Зупинилося серце тихого героя. Український біатлон прощається з тренером Володимиром Бутком

Сумна звістка для всієї біатлонної родини України. 15 грудня на рідній Тернопільщині, на 78-му році життя, перестало битися серце Володимира Бутка. Це не просто втрата тренера — це кінець цілої епохи для тих, хто знав його як наставника, колегу та справжнього фаната своєї справи.

Народившись на Черкащині, він знайшов своє покликання у Тернополі, присвятивши біатлону все життя. Спочатку як спортсмен, а потім — як тренер, що вмів бачити талант. Його зірковим часом, безперечно, стала підготовка триразового паралімпійського чемпіона 1998 року Петра Кардаша. Саме за цей неймовірний успіх Володимир Петрович отримав звання заслуженого тренера України — нагороду, яка лише частково відображала його внесок.

Але його робота не обмежувалася одним тріумфом. Десятиліттями Бутко був тією самою «невидимою» силою у штабі національних збірних. Він був асистентом, коли чоловічу команду очолював Костянтин Вайгін, вів до перемог збірну на Кубку IBU, і навіть не цурався «чорнової» роботи у сервіс-групі на Кубку світу. Він був універсальним солдатом біатлону, чия праця лягла в основу прогресу десятків відомих українських спортсменів.

Володимир Бутко не часто з'являвся на перших шпальтах, але його спадщина живе у кожній медалі, здобутій його вихованцями. Український біатлон став біднішим. Спочивайте з миром, тренере.