Гол крізь сльози та жорстока правда: форвард "Оболоні" про поразку, яку неможливо виправдати

Є поразки, після яких шукають виправдання. А є такі, як у київської "Оболоні" проти "Металіста 1925" (1:3). Коли єдиний, хто забив у твоїй команді, виходить до журналістів і чесно, без зайвого пафосу, рубає з плеча: "Ми точно не заслуговували на перемогу". І цим каже більше, ніж будь-який тренерський аналіз.

Ці слова належать Денису Устименку. Саме він перервав жахливу безгольову серію "пивоварів", що тривала майже 400 хвилин. Здавалося б, ось він, герой дня! Але святкування голу було дивним — сповненим болю та сліз. Як виявилося, за цим стояла особиста трагедія. "Цього тижня померла близька для мене людина – мій дядько. Морально було непросто... цей гол я хочу присвятити саме йому", — пояснив футболіст.

Історія про гол-присвяту могла б стати світлою плямою у похмурому матчі, але реальність виявилася жорстокішою. Устименко зізнався, що мав ще кілька нагод, і якби реалізував більше, результат міг бути іншим. Але це футбол, тут не буває "якби".

Тож, коли форвард, який забив єдиний м'яч своєї команди після особистої драми, знаходить у собі сили сказати правду — це викликає повагу. "Оболонь" програла. Але в цей вечір Денис Устименко виграв щось більше — повагу вболівальників за свою людяність та нищівну чесність.